Алла зайшла на кухню з важкими пакетами продуктів. У мийці височіла гора посуду, стіл не прибраний ще зі сніданку… Було зрозуміло, що Катя, дочка Алли, знову нічого не робила. Всі домашні справи і виховання дітей вона зіпхнула матері. Алла почала наводити лад на кухні і готувати вечерю. Невдовзі прийшла й Катя. – Мамо, знаєш, що ми подумали. Дітей треба звозити на море, а скільки Роман заробляє ти сама знаєш. Так от, позич нам грошей? Тобі ж вони і так ні до чого! Алла не повірила своїм вухам

 

Алла Вікторівна задумливо ходила по великому магазину.

Перед собою вона котила візок майже повністю заповнений продуктами. Погляд Алли Вікторівни зупинився на полиці із зефіром, і раптом її втомлене обличчя осяяла посмішка.

Згадався Степан, сусід по дачі, який, коли вона приїжджала на дачу, завжди пригощав її зефіром у шоколаді.

Чому він вирішив, що Алла любить зефір незрозуміло, але факт залишався фактом і при кожному їх спільному чаюванні на столі обов’язково був присутній зефір у шоколаді.

До речі, Алла цей десерт не дуже й любила. Вважала за краще щось менш солодке, але заради поваги все ж таки завжди з’їдала хоча б половинку зефірки. Їй було зрозуміло, що Степан старається заради неї і привозить солодощі з міста, тому що в маленькому сільському магазинчику такий зефір не користувався попитом і був там дуже рідкісним гостем.

Згадавши все це, Алла важко зітхнула.

Раптом дуже захотілося на дачу. Покопатися на городі, сходити по ягоди та гриби, та й просто відпочити від усієї цієї міської суєти, але найближчим часом відпочинок їй явно не світив. Домашні справи для неї ніхто не скасовував.

Алла знову зітхнула і рушила у бік каси.

Приблизно через годину вона зайшла до своєї квартири.

З кімнати вискочили онуки і з радісним вереском кинулися до бабусі.

Маленька Іринка одразу стала перевіряти вміст бабусиних пакетів, поки та знімала взуття, але Алла Вікторівна її зупинила і підхопивши важкі пакети рушили у бік кухні.

Вже там вона дозволила онукам розібрати покупки.

Поки Іринка раділа знайденому в пакеті кіндер-сюрпризу, старша Олена діловито розкладала покупки на місця.

-А мама де, Оленочко? – запитала Алла

-У своїй кімнаті, відпочиває.

Алла Вікторівна похитала головою і пробурмотіла ніби про себе.

-І чого цікаво ваша мама втомилася?

Алла Вікторівна не хотіла щоб онука, почула, але чутка дівчинки вловила слова бабусі.

-Вона, бабуся від нас утомилася.

-Це як від вас?

Дівчинка подивилася на бабусю й невимушено відповіла.

-Ну, вона так і сказала, що втомилася від нас. І від усіляких справ ще, ось.

Алла Вікторівна оглянула кухню.

У мийці височіла гора посуду, а стіл не прибраний зі сніданку.

Було зрозуміло, що Катя, дочка Алли Вікторівни, знову займалася собою і своїм душевним станом, чим вона й займалася останні сім років. Всі домашні справи вона зіпхнула матері.

Розібравши пакети дівчатка побігли гратися, а Алла Вікторівна почала наводити лад у кухні і готувати вечерю.

Невдовзі з роботи прийшов зять і тільки тоді на кухню завітала Катя.

Зазвичай Алла Вікторівна мовчала.

Катя, її чоловік і дівчатка вже чотири роки жили у Алли Вікторівни і, мабуть, з’їжджати зовсім не збиралися.

До цього вони жили в орендованій квартирі, але коли у них народилася молодша Іриночка вирішили, що допомога матері їм не завадить і незабаром відбувся їхній переїзд у квартиру Алли Вікторівни.

З того моменту життя Алли Вікторівни змінилося цілком і повністю.

Катя після пологів раптом засумувала, що тривала до цього дня. Про те, щоби влаштуватися на роботу і мови не було.

Чоловік Каті заробляв небагато, і всі основні витрати лягли на плечі Алли Вікторівни. І все б нічого, але й турбота про онуків теж повністю лягла на її плечі.

Алла Вікторівна приходила з роботи, наводила вдома лад, готувала, а потім весь вечір займалася з онуками.

Катю та її чоловіка такий стан справ абсолютно влаштовував і вони навіть не збиралися щось змінювати, а Алла Вікторівна не могла нічого сказати дочці. Як би це не здавалося дивним, їй було соромно.

Катя знаючи характер матері цим всім користувалася, і останнім часом поводилася абсолютно розслаблено.

На себе в Алли Вікторівни час абсолютно не залишалося часу, єдиною розрадою була дача. Туди ні дочка, ні зять носа не показували тому, що там треба було працювати, а цього вони дуже не любили.

-Мамо, знаєш, що я хотіла запитати.

Катя подивилася на матір, а Алла Вікторівна напружилася.

-Що?

-Ми ось що подумали, мамо. Дівчаток треба звозити на море, а скільки Роман заробляє ти сама знаєш… Так от ти не могла б позичати нам грошей? Тобі ж вони і так ні до чого.

Алла Вікторівна не вірила своїм вухам. Позичити гроші означало подарувати це вона знала точно. Такі ситуації були не раз і не два. Зять і дочка позичали в неї гроші, а потім спокійно забували віддати.

Зараз у Алли Вікторівни справді були невеликі накопичення, але вона збиралася витратити їх на облаштування дачі.

-Ну так, що? – продовжила розмову дочка. – Нам можна на тебе надіятися? Ромчик он уже й про путівки запитав.

Алла Вікторівна розгубилася. Вона не знала, що відповісти дочці, але Катя чекала на відповідь.

-Катю, у мене грошей немає…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩