– Так, я не очікувала, що ти можеш так зі мною вчинити…

– Звичайно, не очікувала вона… А як мені було терпіти тебе поряд із собою всі ці роки?

– У сенсі терпіти? Що я не так робила?

Алла була вкрай здивована і навіть обурена такою заявою з боку Дениса. Тому що за весь цей час їхня сім’я була чудовим прикладом для наслідування для багатьох.

Принаймні їй так здавалося. Тому що мозок вона Денису не виносила, робила все, як він скаже і не переставала радувати чимось смачним.

Проте чи він не оцінив, чи з жиру біситься — поки що не зрозуміло.

– Гаразд, спочатку ти ще була, можна сказати, симпатичною. Але зараз, я кажу, без сліз просто не глянеш.

– Я ж тобі пояснила причину…

– Припини! Все це суцільні відмовки. Інші беруть і худнуть. У спортзал записуються, на дієтах сидять, а ти нічого для цього робити не хочеш.

– Але ж мені не можна.

– Зате, я дивлюсь, скиглити тобі можна і цілими днями валятися на дивані. Все, відійди та не заважай мені збиратися. Сьогодні ж я піду з твоєї квартири та з життя теж.

Дивним був Денис людиною і вкрай невдячною. Адже колись саме Алла допомогла йому влаштуватися у цьому житті.

Він банально не хотів закінчуватись університет. Тупо лінувався і вважав, що у житті йому вища освіта не знадобиться. Добре проживе і без неї.

Цікаво, ким би він зараз працював — вантажником чи двірником?

А скільки зробив для нього її батько Володимир Іванович… То ж це не порахувати. Саме він влаштував його в їхню сімейну компанію, всьому навчив, допоміг набратися досвіду, дав гідну зарплату та зробив своїм заступником.

Звичайно, Денис про це пам’ятав, але дивився на все це з іншого боку.

– Ах, так. Як гадаєш, чому я так довго з тобою прожив? Є здогади?

Алла стояла і мовчки дивилася на нього. Так, вона чудово знала причину. Однак чекала, поки чоловік сам наважиться її озвучити.

– Звичайно, Володимир Іванович. Куди ж без нього? Де б я зараз був, якби не твій батько?

Алла продовжувала мовчки спостерігати за тим, що відбувається.

– Справді, де б я зараз був, якби не ви? Дякую, що дали з господарської руки поїсти!

Тут дівчина вже не витримала такого тону, тим більше на адресу свого батька, і відповіла йому.

– Який же ти негідник! Невдячний!

– Я ж говорю, що ніколи ви мене рівним собі не вважали. Ну нічого. Зараз у мене справи підуть у гору. Я житиму з коханою дівчиною, з якою був змушений приховувати стосунки близько року.

Алла вже стиснула кулаки, але більше для того, щоб не розплакатися ще сильніше. Адже не хотіла показувати цій людині свою слабкість.

– А ще я тепер працюватиму на ваших конкурентів. Як гадаєш, скільки вони мені заплатять за цінну інформацію?

– Пішов геть звідси!

– Знаю, правда очі коле. Ну, давай, бувай, Олечко. І схуднути все-таки не забудь, бо виглядаєш огидно — кинув вслід Денис і втік за дверима.

Алла досі не могла повірити, що все це відбувається з нею. Було чітке відчуття, що це якийсь поганий сон. А вона все намагається прокинутись, але ніяк не може.

Тепер треба жити далі. Не було сенсу утримувати його і принижуватися. Ця людина вже зробила свій вибір і показала справжнє обличчя. Настав час змиритися.

Так, якийсь час треба дати собі постраждати, але потім витерти сльози та рухатися далі.

Тим більше зараз Алла, як ніколи раніше, потрібна була батьку. Він відразу втратив заступника і тепер вона повинна була обійняти посаду Дениса.

Доведеться багато в чому розібратися, підтягнути знання та професійні навички. Особливо після того, як вона багато років просиділа вдома.

Однак це і на краще, адже режим авралу допомагає швидше прийти до тями. Коли йдеш з головою в роботу, стає в кілька разів легше переносити життєві негаразди.

Минув місяць…

– Христино, а чому мої штани досі не прасовані? — покликав свою дівчину Денис.

Однак вона його чи не чула, чи не хотіла чути та спеціально додала гучності на телевізорі.

– Христино, ти чуєш мене?

– Ти не бачиш, що я роблю? Відійди, цікава передача.

– У сенсі? Але ж ти не випрасувала мені штани.

Дівчина відкинула пульт на диван і з якимсь пафосом подивилася на нього:

– Хто взагалі сказав, що я тобі зобов’язана щось прасувати?

Так, такого повороту подій Денис явно не очікував і навіть не відразу зрозумів, що їй відповісти.

– А хто зобов’язаний?
– Ти! Руки, ноги є? Ось і вперед!

– Стривай, але ж я не вмію…
– А я що вмію?

– Але ж ти дівчина і повинна вміти…
– Хто тобі сказав таку нісенітницю? Нікому я нічого не винна. Все, не мороч мені голову всякими дурницями.

Чомусь Денис був упевнений, що всі дівчата такі як його колишня дружина Аля. Яка і по дому все робила, і речі гладила, і щодня готувала свіжу їжу.

А ось Христина виявилася зовсім не такою. Їй навіть слово проти сказати не можна було чи зауваження зробити. В неї на все і завжди були свої аргументи.

– Я так розумію, що ми будемо сьогодні знову напівфабрикати їсти?
– Це черговий камінь у мій город? – Злісно подивилася Христина.

– Я просто уточнив.
– Тоді просто йди, візьми та приготуй щось інше.

У результаті Денису нічого не залишалося, як взяти куртку та піти до найближчого кафе. Причому там їжа була теж якась інша, а йому так хотілося домашнього борщу та котлетку з пюре.

Невже він надто багато просить від Христини? Або з якого часу приготування їжі, прасування та інші справи перестали бути жіночими обов’язками?

У цей момент він відразу ж згадав як повертався додому, а на нього завжди чекала свіжоприготовлена ​​вечеря. Алла не лінувалася готувати щодня нові страви.

Навпаки, вона із задоволенням радувала свого чоловіка кулінарними вишукуваннями чи простими, але такими смачними домашніми стравами.

Денис упіймав себе на думці, що дуже сильно почав сумувати за тим життям. Адже Христина виявилася цілковитим розчаруванням, якщо не сказати гірше.

А за кілька днів у його житті з’явилося ще одне розчарування.

– Вибачте, Денис Ігорьович, але ми не можемо взяти Вас на роботу.
– Як це? Моя ж кандидатура Вам чудово підходить – здивувався Денис.

– Так, справді Ваше резюме вражає і досвід досить багатий. Однак…
– Що не так?

– Брати колишніх співробітників конкурентів суперечить правилам нашої компанії.
– Ні, послухайте, Ви не розумієте, який цінний кадр Ви втрачаєте, — спробував переконати їх Денис.

– Усього вам найкращого, і успіхів у пошуку роботи.

У цей момент Денис зрозумів, що все втратив. Тепер він лишився ще й без роботи. Хоча претендував на посаду, яка обіцяла йому грандіозний успіх.

Звичайно ж, не вдалося цього приховати від Христини.

– Тобто тепер ти безробітній та нещасний?
– Ну, чому одразу так? Я неодмінно знайду роботу!

– Знайдеш? Де ти знайдеш? Хіба що за копійки! Загалом так, давай, вимітайся звідси.
– У сенсі?

– У прямому! Мені безперспективний чоловік не потрібен.
– Але я заради тебе все покинув і від дружини пішов, і роботу втратив, — почав кричати Денис.

– Тобто я ще й винна? Ні, любий мій, то був твій вибір. Тож давай, вимітайся звідси!

Тепер Денис остаточно зрозумів, що все втратив. У його душі ще жила надія знову повернутися до Алли, але до того моменту, поки він її не побачив.

Спочатку навіть не впізнав. Вона стала виглядати справді набагато краще. А ще стала впевнена у собі, як ніколи раніше. Справжня бізнеследі та права рука свого батька.

Подейкували навіть, що в неї почалися стосунки з партнером Володимира Івановича, але про кого саме йшлося, Денис не знав.

Востаннє він бачив Аллу здалеку, коли вона виходила з машини. Така гарна та впевнена в собі. У той момент він якраз ішов із валізою у бік вокзалу.

Тепер все, що йому залишалося, це повернутися до рідного міста і спробувати знайти себе там. Щоправда, зарплати та можливості залишали бажати кращого. Втім, варто було з чогось починати нове життя.