Алла все життя працювала не покладаючи рук, бо спочатку собі будинок будували, потім дітей треба було вчити, потім забезпечити їм житло.

Коли син одружився і народилася онука, хотілося її подарунками радувати. Вони з Віктором більшу частину життя пропрацювали на великому заводі. Тільки у нього після роботи головним інженером здоров’я похитнулося, і чоловік перейшов на менш відповідальну та оплачувану посаду на місцевому заводі.

– Мені кілька років до пенсії залишилося, тож допрацюю в котельні, – думав чоловік.

– Звісно, ​​якщо ти так вирішив, – підтримувала його Алла. – У тебе була хороша зарплата, на пенсію вже заробила. У мене робота фізично не важка, тож до пенсії переходити нікуди не буду, і ще встигнемо зробити якісь заощадження на старість із моєї зарплати.

Діти мали свої турботи та сім’ї, тому вони у зміни життя батьків не вникали. Тепер найчастіше Алла з чоловіком спілкувалися лише телефоном. Вона приходила з роботи, а він збирався в нічну зміну і тільки у вихідні подружжя перетиналося вдома.

Вона хотіла зробити гарний сад і обов’язково поставити в ньому гойдалки, щоби можна було вечорами пити чай і насолоджуватися тишею. Віктор усе вмів робити по господарству, він обіцяв закінчити садок до осені, але чомусь після переходу на нову роботу процес загальмувався.

– Розумієш, якось збився в мене біологічний годинник, – виправдовувався він. – Вночі – на роботі, вдень потім не можу прийти в себе.

Алла дала чоловікові час на розкачку та звикання до нового графіка, але покращень не наставало. Останнім часом чоловік взагалі поводився якось дивно. Він почав ховати телефон, виходив до іншої кімнати, якщо хтось дзвонив і практично нічого не розповідав про роботу.

– Якби не наш вік, я подумала б, що у твого батька з’явилася коханка, – задумливо говорила Алла дочці. – Ніколи себе так дивно не поводив, а зараз, як хлопчисько став.

– Мамо, ну яка коханка, батькові два роки до пенсії залишилося, – сміялася Аліна. – Я не пам’ятаю, щоб у молодості у вас такі розмови виникали.

Але було навіть трохи незручно через такі міркування, але чомусь усередині було неспокійно. За тридцять два роки шлюбу вона надто добре вивчила чоловіка, щоб зчитувати його емоції чи переживання. Спробувала вивідати, тільки він не був особливо схильний на спілкування і відбувався загальними фразами, розповідаючи про проблеми в налаштуванні нового обладнання та складнощі у спілкуванні з керівництвом.

– Давай поки почекаємо з роботами в саду, – просив Віктор дружину. – Мені доведеться цей місяць затримуватись після нічної зміни для налагодження обладнання, тому фізично не встигну впоратися.

– Гаразд, – не хотіла тиснути Алла.

Віктор справді сильно втомлювався на роботі, приходив із нічної зміни після обіду, відсипався і знову йшов на роботу. Іноді його викликали щосуботи, і Алла розраховувала, що за підсумками місяця чоловік отримає солідну премію. Тільки він приніс додому менше, ніж звичайно, і сказав, що керівництво залишилося незадоволеним, через невкладання в якісь терміни. Алла тільки журилася, головою похитала і не стала на чоловіка тиснути, бо йому було й так прикро.

– Мені здається, у нас у комоді було більше грошей відкладено, – сумнівалася Алла. – Я хотіла підрахувати нашу заначку та взяти звідти на подарунок онучці.

– Я точно не знаю, скільки там було, тому нічого не можу сказати, – ховав Віктор погляд.

Не стала Алла далі цю тему розвивати, щоб чоловіка не ображати. І так останнім часом вона помічала за собою зайву недовірливість. Щоправда, Віктор постійно приводи для цього давав: грошей приносив мало, на роботі затримувався, і наступного місяця Аллі здалося, що загальна заначка знову зменшилась.

– Ти нічого не хочеш мені розповісти? – Прямо запитала дружина.

– Не хочу, – відповів Віктор і просто пішов у гараж, чого не траплялося давно за багато років шлюбу.

– Тільки не кажи, що підозрюєш батька в походах на сторону, – просила Аллу дочка, почувши про чергові сумніви матері. – Може він подарунок тобі готує чи знайшов собі якесь захоплення, а тобі зізнаватись не хоче.

Алла гнала від себе важкі думки і намагалася зосереджуватися на роботі, спілкуванні з дітьми та онукою. Останнім часом вона сама до неї їздила, оскільки дідусь був постійно зайнятий.

– А твій Віктор, що, будівельником став? – спитала Аллу якось випадково зустрінута на вулиці давня знайома.

– Ні, на заводі в котельні працює, – не розуміла вона.

– Ну не знаю, я вже кілька разів бачила його працюючим у сусідки моєї сестри, – розповідала вона. – До речі, Тетяна теж на заводі працює, можливо, він колезі допомагає або в таємниці від тебе пішов на підробіток, щоби гроші в будинок принести.

– А що то за Тетяна? – не могла зупинити хвилювання Алла.

– Хороша жінка, давно у розлученні, донька з родиною у Києві живуть, – розповідала пліткарка. – Вона наша з тобою ровесниця, жвава така, приваблива. Від батьків земельна ділянка залишилася у спадок, то вона тепер будинок там будує. Точніше твій чоловік їй будує, не знаю, на чиї кошти.

Того дня Алла ледве добралася додому і, вимірявши тиск, відразу завалилася спати. Насилу дочекалася вихідних і вирішила з чоловіком поговорити відверто.

– Ти не хочеш мені розповісти, чому постійно на роботі пропадаєш, а грошей дедалі менше? – намагалася не піддаватися емоціям Алла. – Або чому затримуєшся, сильно втомлюєшся і вдома нічого не робиш?

– Тому що я вже не хлопчик, а ти сприймаєш мене виключно як джерело грошей чи безкоштовну робочу силу, – образився Віктор.

– Це не правда і ти чудово це знаєш, що я завжди сама нормально заробляла, – забороняла собі плакати Алла.

У результаті не вийшло нормальної розмови, і ображений Віктор пішов, голосно гримнувши дверима. Аллі довелося опускатися до стеження за чоловіком, тому що далі так продовжуватися не могло. Знайшла через знайому адресу цієї Тетяни та вирішила відвідати її, попередньо взявши на роботі відгул. Алла до останнього моменту сподівалася, що чоловік справді там працює та готує для сім’ї сюрприз. Тільки в результаті сама отримала презент, який перевернув все життя з ніг на голову.

Підходячи до вказаної адреси, Алла справді побачила у дворі свого чоловіка. Він був у робочому одязі, зосереджено складав цеглу та співав пісні. Він стояв спиною і не бачив дружину, продовжуючи працювати.

– Коханий, у нас гості, – вилітала назустріч симпатична жінка. – Ви з якого питання?

– Це моя дружина, – ледве видавив із себе цю фразу Віктор і відвів погляд.

Алла на ватяних ногах дісталася додому, сама не пам’ятаючи, як це зробила. Віктор прийшов тільки надвечір, втомлений і розгублений.

– Вибач, так вийшло, – не міг подивитися він у вічі Аллі. – Ти не подумай, Таня – гарна жінка. Але ми з тобою давно просто батьки для дітей та дідусь із бабусею для внучки.

– А з нею, значить, все інакше, так? – тихим голосом цікавилася Алла.

– Так, мені раптом знову захотілося жити, як колись давно, – відповів чоловік.

– Живи, якщо захотілося, заважати не стану, – вийшла з кімнати Алла.

Вона відчувала себе героїнею дешевої мелодрами, яка на схилі років виявилася зрадженою найближчою людиною. Не було сил на пояснення з дітьми та з іншими близькими. Віктор не йшов зовсім, але й не припиняв спілкування з Тетяною. Алла попросила не затягувати і зробити вибір, як йому жити далі. Він м’явся, бо не знав, як вчинити правильно, але вкотре довелося брати на себе відповідальність за те, що відбувається.

– Завтра, поки я буду на роботі, забери все, що вважаєш своїм, і перевези до свого нового дому, до нового життя, до нового кохання, – сказала вона.

– А ти залишишся сама?

– Так я вже давно одна, як виявилося, – не хотіла вдаватися до полеміки Алла. – Ось як тільки ти почав будувати будинок Тетяні, то я й залишилася сама. Фізична присутність нічого не змінює, ти чи зі мною, чи з нею. Думаю, ти давно зробив вибір, хай так і буде.

Алла забороняла собі мріяти, і наступного дня рятувалася роботою. Але десь у глибині душі таїлася надія, що Віктор в останній момент не зможе піти, вибере її, закінче стосунки з Тетяною і вони спробують забути про неприємну ситуацію.

Але, повернувшись додому, вона застала порожні полиці шафи та вивезені чоловіком інструменти. Більше він нічого не став брати, але зараз Аллу це хвилювало найменше. Тепер вона мала навчитися приймати нову реальність і впоратися з нею.

Потім вона планувала знайти майстра, який доробить сад та встановить гойдалку. Це все було згодом, зараз потрібно було просто пережити цей момент і не зламатися. Про гроші, які Алла відкладала зі своєї зарплати, і на які, очевидно, будувався будинок для Тетяни, жінка вирішила забути.

КІНЕЦЬ.