Коли Алла та Захар вирішили одружитися, вони вже були самостійними людьми: обидва мали вищу освіту та роботу. Аллі було двадцять чотири роки, а Захару — двадцять сім. Проте власного житла у них не було, і обоє жили з батьками.

Але це їх не засмутило — вони зняли невелику студію та вирішили відкладати гроші на власну квартиру.

Проживши рік разом, молодята жодного разу не посварилися. Розбіжності траплялися, але завжди знаходили компроміс.

Мати Захара, Ніна Дмитрівна, була задоволена своєю невісткою, а Алла поважала свекруху та часто радилася з нею стосовно домашніх справ.

Алліної мами, яка жила в сусідньому місті, нечасто вдавалося приїжджати до доньки, але під час одного з візитів вона запитала про накопичення на внесок по іпотеці.

– Накопичувати виходить важко, — зізналася Алла. — Завжди щось трапляється, і гроші відкладаються повільніше, ніж планувалося.

Мама порадила дотримуватися суворішого плану заощаджень, але головною новиною стало те, що батьки Алли вирішили допомогти подружжю з першим внеском на квартиру. Їхні накопичення, плюс внесок від бабусі й дідуся, дозволили молодятам придбати двокімнатну квартиру.

Через два місяці вони вже в’їхали до свого нового житла, а через рік у них народився син, Андрійко.

Життя стало складнішим: одна зарплата та виплати по іпотеці. Але вони витримали цей період завдяки допомозі бабусі Алли, яка приїхала доглядати за онуком.

Коли Андрійко підріс, а Алла повернулася на роботу, подружжю стало легше. Вони навіть змогли планувати дострокове погашення іпотеки. Літо проводили на дачі батьків Захара, хоча це був більше робочий, ніж відпочинковий період.

Коли Андрійко перейшов до другого класу, Алла знову завагітніла. Родина була в очікуванні ще однієї дитини, і свекруха Ніна Дмитрівна отримала у спадок простору трикімнатну квартиру в центрі міста.

Після обговорення з чоловіком, вона вирішила продати цю квартиру і купити дві однокімнатні — для обох синів, Захара та Матвія. Квартиру для Захара оформили на нього через дарчу, щоб, у разі розлучення, вона не підлягала поділу.

Алла, дізнавшись про цю «хитрість», дуже образилася, відчувши недовіру з боку свекрухи. Ще більше її зачепило, що Захар не розповів їй про це. Це підірвало довіру до чоловіка, і Алла стала віддалятися як від нього, так і від свекрухи.

Коли народилася донька, Алла вирішила назвати її Катериною, попри те, що свекруха наполягала на імені Марта.

Згодом Алла з дітьми вирішила провести літо у своїх батьків, що додатково напружило стосунки зі свекрухою, яка розраховувала на допомогу на дачі.

Алла почала замислюватися над порадами своєї мами і вирішила відкладати більше грошей для забезпечення дітей на випадок непередбачених обставин. Вона відкрила рахунки для дітей і регулярно поповнювала їх, не розповідаючи про це Захару.

Коли свекруха дізналася, що Алла заробляє більше за Захара, вона влаштувала скандал, звинувачуючи невістку в приховуванні доходів та готуванні до розлучення. Алла нагадала про той момент, коли свекруха сама вперше вжила слово «розлучення», оформлюючи квартиру на Захара.

Захар зрозумів, що серйозно помилився, коли не зупинив свою матір і не пояснив Аллі ситуацію. Він вирішив виправити ситуацію, запропонувавши переписати квартиру на доньку Катерину і разом поповнювати дитячі рахунки.

Алла погодилася, і вони домовилися, що слово «розлучення» більше ніколи не буде згадуватися в їхній родині.

КІНЕЦЬ.