Аліса зі своєю подругою Марійкою відпочивали на дачі. Невдовзі приїхав її чоловік Артем з другом Олексієм. Вони привезли цілий багажник продуктів. Олексій пообіцяв приготувати плов. Зранку всі вирішили прогулятися біля озера. Аліса з Артемом присіли на березі. – Покупаємось? – раптом запропонував Олексій. – Та ні, вода холодна, – Аліса знизала плечима. – А я буду, – несподівано підтримала Олексія Марійка й пішла до озера. Аліса глянула на подругу й ахнула

 

-Артеме, я так розумію, що у відпустку ми цього року не поїдемо, так? – Аліса була засмучена мовчанням чоловіка з приводу відпочинку.

Обговорювали, обговорювали, куди тільки не збиралися, і на тобі!

Найбільше Алісу засмутило те, що вони не поїдуть в село на околиці міста, куди вони давно вже збиралися.

Артем через роботу не може. А Алісі через це дуже шкода.

Там дуже красиво, є дуже гарний готель, з великим басейном.

Але головне не це. Аліса з Артемом давно мріяли про дитину, але ніяк не виходило.

Начебто вони обоє здорові, навіть перевірились. Але ж ніяк. А про це село таке розповідають! Подруга була там разом із чоловіком. Ходили в тому селі у монастир місцевий. В джерелі освяченому купалися з чоловіком.

А нещодавно ця подруга Юля, подзвонила радісна – вона вагітна!

Тому Аліса на цю подорож так і сподівалася.

-Я вже й відпустку оформила на два тижні, Артеме, дуже жаль, що не поїдемо! Прикро вдома сидіти одній…

-Кохана, ну ти ж все розумієш, – Артем обійняв дружину. – Ну не можу я зараз поїхати. Не сумуй, здам роботу і з’їздимо куди захочеш, добре?

Аліса кивнула і нарешті посміхнулася:

-Артемчику, ну звичайно ж добре. А знаєш, я тут подумала, може я тоді до Марійки на дачу поїду, а ти потім до нас на вихідних приїдеш, га?

Ну хоч якось розвіємося. Марійка нас давно кличе, тут і їхати недалеко. У них там і озеро є, і ліс прямо за хвірткою.

Звісно, ​​не дуже жобре, що на відпочинку поряд із ними буде Марійка. Але до неї смішно ревнувати. Вона, звичайно, хороша подруга, але залицяльників у неї ніколи не було багато…

Артем знизав плечима:

-Ну не знаю, хочеш – їдь.

Марійка була найкраща і єдина подруга Аліси. Ще зі школи.

Артему вона не дуже подобалася. Зовні не симпатична, та ще й дуже занудна.

Ну який у такій компанії відпочинок? Марійка жила з батьками у центрі, в шикарній квартирі. Закінчила історичний факультет, водила екскурсії по музеях міста.

Її сіренький образ був не дуже привабливий…

Аліса ж любила бувати у Марійки. Дача у неї була незвичайна.

Не нова з ремонтом, як у багатьох зараз, а справжня стара дача.

Від міста близько. Ділянка вся в деревах. А будинок це просто диво!

Стелі високі, дощаті. Старовинні люстри. Піч посеред кімнати. Входиш у будинок, і забуваєш про все, що залишилося за порогом…

…Погода цього літа стояла чудова. Цілий четвер Аліса лежала в гамаку і читала книжки. Потім вони з Марійкою їли смачну курячу локшину і пили чай з вишневим варенням і м’яким свіжим білим хлібом із місцевої булочной.

Артем зателефонував у п’ятницю вдень:

-Кохана, ну що ти, чекаєш на мене? Слухай, а ви не проти, якщо я візьму з собою Олексія, напарника свого, для компанії? Запитай у Марійки. Не проти? Ну то й добре, ми скоро приїдемо.

Олексій працював разом з Артемом. Теж ще той дивак. Такий великий хлопець, виглядає навіть повненьким, а рідке кучеряве волосся робить його трохи безглуздим.

Але по роботі Артем Олексія хвалив, хлопець працювитий і тямущий.

Олексій пообіцяв у суботу приготувати плов. Вони з Артемом привезли цілий багажник продуктів.

А зранку всі вирішили просто прогулятися біля озера.

Аліса з Артемом присіли на березі. Вода була кришталево чиста.

-Покупаємось? – раптом запропонував Олексій.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩