-Артеме, я так розумію, що у відпустку ми цього року не поїдемо, так? – Аліса була засмучена мовчанням чоловіка з приводу відпочинку.

Обговорювали, обговорювали, куди тільки не збиралися, і на тобі!

Найбільше Алісу засмутило те, що вони не поїдуть в село на околиці міста, куди вони давно вже збиралися.

Артем через роботу не може. А Алісі через це дуже шкода.

Там дуже красиво, є дуже гарний готель, з великим басейном.

Але головне не це. Аліса з Артемом давно мріяли про дитину, але ніяк не виходило.

Начебто вони обоє здорові, навіть перевірились. Але ж ніяк. А про це село таке розповідають! Подруга була там разом із чоловіком. Ходили в тому селі у монастир місцевий. В джерелі освяченому купалися з чоловіком.

А нещодавно ця подруга Юля, подзвонила радісна – вона вагітна!

Тому Аліса на цю подорож так і сподівалася.

-Я вже й відпустку оформила на два тижні, Артеме, дуже жаль, що не поїдемо! Прикро вдома сидіти одній…

-Кохана, ну ти ж все розумієш, – Артем обійняв дружину. – Ну не можу я зараз поїхати. Не сумуй, здам роботу і з’їздимо куди захочеш, добре?

Аліса кивнула і нарешті посміхнулася:

-Артемчику, ну звичайно ж добре. А знаєш, я тут подумала, може я тоді до Марійки на дачу поїду, а ти потім до нас на вихідних приїдеш, га?

Ну хоч якось розвіємося. Марійка нас давно кличе, тут і їхати недалеко. У них там і озеро є, і ліс прямо за хвірткою.

Звісно, ​​не дуже жобре, що на відпочинку поряд із ними буде Марійка. Але до неї смішно ревнувати. Вона, звичайно, хороша подруга, але залицяльників у неї ніколи не було багато…

Артем знизав плечима:

-Ну не знаю, хочеш – їдь.

Марійка була найкраща і єдина подруга Аліси. Ще зі школи.

Артему вона не дуже подобалася. Зовні не симпатична, та ще й дуже занудна.

Ну який у такій компанії відпочинок? Марійка жила з батьками у центрі, в шикарній квартирі. Закінчила історичний факультет, водила екскурсії по музеях міста.

Її сіренький образ був не дуже привабливий…

Аліса ж любила бувати у Марійки. Дача у неї була незвичайна.

Не нова з ремонтом, як у багатьох зараз, а справжня стара дача.

Від міста близько. Ділянка вся в деревах. А будинок це просто диво!

Стелі високі, дощаті. Старовинні люстри. Піч посеред кімнати. Входиш у будинок, і забуваєш про все, що залишилося за порогом…

…Погода цього літа стояла чудова. Цілий четвер Аліса лежала в гамаку і читала книжки. Потім вони з Марійкою їли смачну курячу локшину і пили чай з вишневим варенням і м’яким свіжим білим хлібом із місцевої булочной.

Артем зателефонував у п’ятницю вдень:

-Кохана, ну що ти, чекаєш на мене? Слухай, а ви не проти, якщо я візьму з собою Олексія, напарника свого, для компанії? Запитай у Марійки. Не проти? Ну то й добре, ми скоро приїдемо.

Олексій працював разом з Артемом. Теж ще той дивак. Такий великий хлопець, виглядає навіть повненьким, а рідке кучеряве волосся робить його трохи безглуздим.

Але по роботі Артем Олексія хвалив, хлопець працювитий і тямущий.

Олексій пообіцяв у суботу приготувати плов. Вони з Артемом привезли цілий багажник продуктів.

А зранку всі вирішили просто прогулятися біля озера.

Аліса з Артемом присіли на березі. Вода була кришталево чиста.

-Покупаємось? – раптом запропонував Олексій.

-Та ні, вода холодна, – Аліса знизала плечима.

-А я буду, – несподівано підтримала Олексія Марійка.

Вона пішла до озера, скинула свій мішкуватий сарафан та окуляри на траву.

Аліса глянула на подругу й ахнула!

Волосся розпустилося. Аліса здивувалася – ох і подруга!

Яка фігурка у неї, виявляється! Та й обличчя з розпущеним волоссям виглядало привабливо:

-Наздоганяй, – крикнула Марійка Олексію.

Той не розгубився. Він теж несподівано виявився з непоганою поставою. М’язистий такий.

Вони плавали наввипередки, сміялися. Кучерики Олексія намокли.

-Слухай, як у кіно, дивись, а Марійка ж красуня! – Аліса повернулася до Артема. – Та й Олексій твій симпатяга. Скажи йому, щоб постригся, йому ці патли кудлаті не пасують. А так – ну просто красень!

Весь день Марійка з Олексієм переглядалися. Було видно, що поміж ними промайнула іскра. От же ж несподіванка!

Атмосфера романтики охопила Алісу з Артемом. Сосни, лісове озеро. Навколо тиша.

Увечері Олексій грав на гітарі, всі співали. Знайшли старий чайник, збирали ягоди шишки.

Потім пили ароматний чай, милуючись на сонце.

Увечері Аліса теж захотіла скупатися в лісовому озері.

Вона згадала розповідь Юлі про чудодійне купання в монастирі.

Вода в озері прогрілася, і була теплішою за повітря. Але знизу холодні течії не давали розслабитись.

-Як тихо, Алісо. Тільки ти і я, – шепотів їй Артем, коли вони повільно, взявшись за руки, виходили з води.

Вони навіть залишилися ще на два дні на дачі на запрошення Марійки. Олексій з Артемом взяли вихідні, на роботі домовилися, що якщо треба, вони одразу приїдуть.

Адже до міста дуже близько. Нікому з них не хотілося порушувати цю чарівну ідилію.

Марійка з Олексієм проводили весь час разом. Й Аліса з Артемом теж насолоджувалися усамітненням.

Відпочинок вдався на славу. Через два місяці Артем здав нарешті роботу і радісно повідомив Алісі:

-Ну що, кохана, у тебе ж залишилися дні від відпустки? Пам’ятаєш, ти тоді раніше вийшла на роботу? Може поїдемо все ж таки відпочити на море? Або в те село на околиці, де монастир. Кажи, куди ти хочеш?

-Артеме, ну по-перше нас запросили на весілля. Уявляєш, Марійка з Олексієм одружуються!

Олексій тобі ще не проговорився? А по-друге.., – Аліса зробила таємниче обличчя. – Артем, ти знаєш, це була тоді така незвичайна поїздка. Мені здалося, що це було для всіх нас провидіння.

Невипадково ми всі там опинилися. І це лісове озеро. Воно виконало всі наші бажання, мені більше не хочеться їхати кудись. Бо скоро ми з тобою станемо мамою й татом! У нас буде дитина, нарешті! Це ж диво, Артеме, ти уявляєш?

Артем мовчки пригорнув до себе Алісу і вони довго сиділи, обнявшись у тиші. Як і тоді, на березі озера.

-А знаєш, це була моя найкраща відпустка. Там у Марійки на дачі. Відпустка вчотирьох, але я давно не був так щасливий.

Мені здавалося, що там тільки я і ти. Тільки ми вдвох. Я розчинився у тобі. Видно в цьому й була вся справа…

Життя на біганині, в метушні, не повне, воно не може бути плідним і щедрим. Іноді треба зупинитися, щоб зрозуміти, який ти щасливий, і насолодитися цим…

Нам усім пощастило. І я радий за Марійку з Олексієм.

Але найголовніше – я дуже радий, що нас майже вже троє!

КІНЕЦЬ.