Аліна була глибоко обурена обставинами свого життя з матір’ю. Її старша сестра Вікторія була заміжня і успадкувала квартиру їхньої бабусі. Віктор, її брат, теж почав жити своїм життям. Деякий час винаймаючи житло, він зв’язав себе узами шлюбу, узяв кредит і зрештою виплатив його, успішно придбавши трійку для своєї сім’ї.

Проте нещасливі обставини змусили Аліну стати опікуном батьківського дому. Будучи наймолодшою в сім’ї, вона часто називалася матір’ю “несподіваною радістю”. Незважаючи на несподіванку, народження Аліни було прийнято її батьками. Їй було вже 37 років, а вона так і не завела свою родину.

Брат і сестра вирішили, що якщо вона живе з їхніми батьками, то повинна бути їх опікуном у старості. Незважаючи на своє бажання жити самостійно, Аліна була пов’язана боргом та любов’ю до матері.

Після смерті батька за два роки до цього Аліна взяла на себе всю турботу про стареньку. Іноді Аліні важко було впоратися з поведінкою своєї матері.

Наприклад, якось мати зайшла на кухню, коли Аліна готувала запіканку, і поскаржилася, що телевізор сам по собі перемикає канали. Бабуся вважала, що таким чином їхній покійний батько кличе її до себе. В іншому випадку мати Аліни отримала загадкове текстове повідомлення з порадою спостерігати за небом у сутінках.

Ці дивні події у поєднанні з нічними блуканнями матері та проблемами зі здоров’ям значно посилили проблеми Аліни. У розпал цих труднощів життя Аліни набуло несподіваного обороту, коли до її жіночого колективу на роботі приєднався колега-чоловік Руслан.

Розлучений батько однієї дитини, він швидко сподобався всім своїм доброзичливим характером та чудовою особистістю. Серед жінок були деякі припущення, ким може цікавитися Руслан, але явних переваг не було.

Якось Аліна затрималася на роботі і з подивом зіткнулася у дверях із Русланом, який наполягав на тому, щоб проводити її додому. Дорогою він розповідав смішні історії, які піднімали їй настрій. Невдовзі такі прогулянки додому стали регулярними.

Якось увечері Руслан спитав, чи можна зайти до них на чай. Аліна попередила його про свою балакучу матір, але він виглядав незворушним, зазначивши, що йому давно не вистачає матері. Руслан дуже сподобався матері Аліни, полагодив їй телевізор і запропонував спілкування.

Коли Руслан зробив Аліні пропозицію, її мати була у нестямі від щастя і благословила їхній союз. Вона навіть знайшла радість у своїй новій ролі бабусі, що додало їй життєвого стимулу. Любов Руслана до її матері та його внесок у їхню родину принесли мир у серце Аліни. Її мати, оцінивши такий поворот подій, часто шепотіла перед сном: “Слава Богу, моя дочка нарешті знайшла своє щастя”.

КІНЕЦЬ.