– Як справи, питаєш? Як у старих анекдотах про відрядження, – гірко посміхнулася Аліна. – Тільки у нас дружина звідти вертається, а не чоловік.

– Ти що, несподівано повернулася додому? Не вчасно?

– Ні, навіщо мені зайві проблеми. Просто не по собі, відчуваю – повітря змінилося вдома, погляд у чоловіка інший, і порядок у квартирі сильно вищий за середній.

– Облиш, Павло не міг, тобі здалося, – сестра спробувала Аліну заспокоїти. – Може, він навпаки, здивувати тебе хотів, порадувати?

– Хотілося б вірити, Таня, тому й мовчу поки що, спостерігаю.

– А роботу змінити на спокійнішу не думала? Скільки ти ще будеш мотатися по області? Будь-який чоловік від такого життя втомиться.

– Ага, чи загуляє від такої дружини…

– Не чіпляйся до слів, ти зрозуміла, про що я. Мій би точно не витримав. Він мене у відпустку лише раз за 10 років одну відпустив, та й то під твоїм наглядом. А відлучки по кілька разів на місяць? Ми б вже розлучилися, сто відсотків.

– Ну от, а хто п’ять секунд тому казав, що Павло – не такий?

– Не такий, щоб зраджувати. Ти сама подумай, залишитись на господарстві з двома дітьми та песиком – звідки в нього час на шури-мури всякі? Ось у тебе був би час на це? Корисно буває, знаєш, на себе приміряти свої підозри. Краще б зраділа, що чоловік до твого приїзду прибрався як слід і посуд весь перемив, а не зібрав тобі гору чашок і ложок.

– Чому ж тут радіти? Це нормальна поведінка дорослої людини. Просто вперше якось аж надто все стерильно, вичищено, розумієш? Не чоловіча рука.

– Ні, не розумію, вибач. У моїй квартирі порядок повністю на мені, чоловік сміття виносить і готує раз на півроку, коли натхнення накотить на нього.

– Добре влаштувався, їсть щодня, а готує раз на півроку. Ось тому я люблю відрядження. Інакше скисла б вже біля плити.

– Тоді нема чого на Павла всяке напридумувати, радій, що він готовий з дітьми залишатися і відпускає тебе.

– Добре – пішла радіти! І чоловіка хвалити.

– Та ну тебе, з твоїми жартами, – сестра відключилася.

Аліна вже встигла пошкодувати, що торкнулася в розмові педантичного питання. Думала про це весь час, і не стрималася. Може, й справді, не варто себе накручувати? Адже життя налагоджене, всі болтики на своїх місцях, все працює і зробити це було ох як непросто.

На посаду керівника філії вона погодилася не одразу: двоє дітей, молодший дошкільня. Пояснювала начальству, що не готова поки що брати таку відповідальність, їздити, залишати дітей на чоловіка. Мовляв, малі вони ще. Віра Василівна, директорка, дала їй час подумати.

А через три місяці, так і не підібравши кандидата на вакансію, почала наполягати і навела переконливий аргумент:

– Сім’я та діти – це дуже важливо, Аліна Петрівно, і чудово, що вони у вас є. Але відмовлятися від підвищення заради них – велика помилка. Поговоріть із чоловіком, цілком можливо, він буде не проти проводити більше часу з дітьми. Повірте моєму досвіду, чоловік і ваш домашній клопіт побачить під іншим кутом, і вас цінувати стане більше. Ми, жінки, любимо весь побут на собі тягнути. Домашні, можливо, будуть раді від вашого контролю відпочити.

…Павло, на диво, підвищенню дружини справді зрадів. І навіть можливих відряджень не злякався:

– Ти ж не будеш надовго їхати?

– Не думаю, два-три дні, максимум чотири.

– Так це нісенітниця, ми якраз від тебе відпочинемо.

– Що-о-о? В якому сенсі?

– У прямому, Аліна, у прямому. Будемо на диванах лежати, кіно дивитися і грати в приставку.

– І шоколадні кульки їсти на сніданок! – вигукнула донька.

– Точно! І кульки, – підтримав чоловік.

На тому й вирішили.

Павло з дітьми швидко звикли до частих від’їздів Аліни. «Пралку», «посудомийку» та мультиварку навчилися, нарешті, використовувати усі члени сім’ї. На відміну від мами, тато швиденько розподілив обов’язки та вигадав чергування, діти із задоволенням включилися в гру. Тим більше, до від’їзду Аліна завжди готувала щось смачненьке про запас: піцу, борщ.

Вона теж без особливих проблем утягнулася, полюбила поїздки. Їй подобалася можливість повністю перемикатися із сімейних турбот на роботу, налагоджувати контакти, вести переговори, укладати договори. Спочатку, звичайно, нудьгувала, хвилювалася. Щойно потяг рушить, починалися вічні передзвони. Хотілося переконатись, що все йде за планом, ніхто нічого не забув.

Через рік вона вже не згадувала хвилювання перших відряджень: як там вони без мене. Діти писали, дзвонили, Павло чудово справлявся. Та й їхні почуття завдяки коротким розлукам тільки зміцнилися.

Чоловік, ясна річ, любив пожартувати щодо того, що відрядження дружини – це найкращі дні місяця. Можна нарешті робити що хочеться, не отримувати доручень, не слухати зайвих слів. Стовідсоткове благо, коротше, для чоловіка та для дітей, коли періодично трапляються дні, коли їх ніхто не чіпає. Свято непослуху.

Їздила вона і справді ненадовго, може всього кілька разів відрядження тривали тиждень. А згодом її відправили на курси підвищення кваліфікації. Півтора місяця.

Повертаючись, вона була готова, здавалося, до всього. Тільки не до гладкого поголеного Павла і ідеально прибраної квартири. Помиті були навіть вікна. Чоловік сяяв і чекав на орден за зразкове виконання складного завдання «один вдома шість тижнів».

Аліна ж одразу запідозрила недобре.

Ніколи її чоловік так рівно не застеляв ліжко. І плита на кухні була ідеально чиста. Кахель у ванній непристойно блищав. А вікна! Це просто в жодні ворота не лізе. Тут точно погосподарювала жіноча рука.

– І хто тут наводив марафет?

– Ми самі, – чоловік зобразив ображене обличчя. – Аліна, ми три дні готувалися! А все для того, щоб здійснити твою мрію.

– Яку?

– Ти повертаєшся з відрядження до чистої, прибраної квартири.

– З чого ти взяв?

– Як це з чого? Ти щоразу як старенька бабуся бурчить – речі розкидані, плита брудна, піску повний коридор. І що без тебе тут незабаром все мохом поросте.

– Правда? Я таке казала?

Діти хором підтвердили. Аліна помовчала. Потім сказала:

– Ну, вибачте, якщо так.

Однак сумніви з’явилися, і почали потихеньку проростати. Жодних підозр Аліна висловлювати більше не стала – обґрунтувати їх все одно нічим. І майже вже заспокоїлася, коли… знайшла доказ. Жіноча шпилька в салоні автомобіля. Як тільки Павло її не помітив?

Ось після шпильки Аліна не витримала. Так, що вона сестрі свої переживання озвучила. Спочатку думала влаштувати чоловікові сварку. Потім трохи відпустило: адже кілька днів жила в напрузі і ось знайшла підтвердження своїм здогадам. Вирішила далі спостерігати.

Нехай бути обманутою дружиною не найкращий варіант, але на чисту воду чоловіка виводити треба зі стовідсотковою гарантією. У процесі спостереження Аліна встигла уявити найгірший сценарій – розлучення – і усвідомила, що чоловіка свого любить, цінує та розлучатися не планує з ним ще років сто.

Вона вже майже почала виправдовувати Павла за його слабкість, коли дочка видала їй таємницю: аби порадувати маму, тато викликав спеціальну службу прибирання. Поки дві тітки прибирали квартиру, вони з татом гуляли в парку атракціонів:

– Мамо, ти тільки татові мене не видавай!

– Ну що ти! Це наш секрет з тобою! – Аліна обійняла доньку, і тихенько витерла сльозу розчулення.

КІНЕЦЬ.