Аліна завжди вважала, що кулінарія — це не просто їжа, а справжнє мистецтво, яке дарує відчуття тепла, домашнього затишку і любові.

Вона виросла в родині, де кухня була центром всього: мама приготувала смачний обід — значить, день вдався. Аліна добре пам’ятала, як ще маленькою спостерігала, як її мати майстерно місила тісто для вареників або, затаївши подих, перемішувала борщ, додаючи до нього останні штрихи.

Вона вирішила, що коли стане дорослою, неодмінно привчатиме своїх дітей до домашніх традицій. Але життя, як відомо, приносить не лише радість, і одного разу їй довелося стикнутися з розчаруванням, яке вона ніколи не передбачала.

Аліна працювала в невеликому кафе в центрі Києва. Вона була кухарем, і її страви славилися на весь район. Її  голубці та вареники з картоплею з грибною підливкою не залишали байдужими навіть найвибагливіших відвідувачів.

Одного дня до кафе завітав іноземець. Чоловік був вишукано одягнений, виглядав елегантно, але на перший погляд він не схожий на того, хто шукає простих страв.

Його звали Лука, і він приїхав з Італії на кілька тижнів по роботі. Здається, саме з цієї поїздки і почалась вся ця історія.

Аліна звернула на нього увагу, коли він сідав за столик у кутку кафе і замовляв смачний обід. Лука мав якийсь загадковий вигляд, який привертав увагу. Вони не обмінювалися словами, тільки коли він спитав її порад щодо страви, вона із задоволенням поділилася своїм улюбленим рецептом борщу.

— Ви справжня майстриня, — сказав Лука, посміхаючись.

Ці прості слова залишили по собі слід. Аліна не могла зрозуміти чому, але їй стало приємно. Вона не була схильна до захоплень, особливо від незнайомих чоловіків, але його манера спілкування і захоплення кухнею викликали інтерес.

З того часу Лука з’являвся в кафе регулярно. Кожен день після роботи він приходив,і поступово, вони почали більше спілкуватися.

Він був привабливим, дуже інтелігентним, мав гарний смак у всьому. Їхні бесіди ставали все довшими.

Аліна дізналася, що Лука працює в маркетинговій компанії, що займається просуванням італійських брендів на українському ринку.

Він був цікавим співрозмовником, розповідав про Італію, свою родину, свої уподобання. Аліна відкрила для себе цілі світи: від культури італійської кухні до краси Тоскани, куди він запрошував її поїхати.

Через кілька тижнів Лука запросив Аліну на вечерю до себе. Він вирішив, що настав час продемонструвати їй свою країну не лише через слова, але й через страви. Аліна зацікавилася, але її не залишала думка про те, як самі італійці сприймають їжу та культуру інших народів.

Коли Аліна прийшла, він вже готував пасту та салат.  — Але я дуже хочу також уже покуштувати справжнього українського борщу за твоїм рецептом —  Приготуєш мені – посміхнувшись сказав до дівчини Лука.

Аліна з радістю почала готувати. Вона обережно нарізала овочі для борщу, додавала капусту, картоплю, моркву і буряк. Лука дивився на її рухи, уважно слухав розповіді про те, як кожен інгредієнт має своє значення, як важливо зберігати правильну пропорцію спецій.

Це була проста, але приємна вечеря. Вони сиділи за столом, їли разом, сміялися і розмовляли про життя, про культуру. І тоді сталося те, що, здавалося б, було неможливим. Лука раптово подивився на Аліну, її очі зустрілися з його поглядом, і він сказав:

— Аліно, ти дуже особлива для мене, і я хочу, щоб ти стала частиною мого життя.

Аліна здивувалася. Вона не очікувала такої заяви від нього, адже до цього вони просто були друзями, що ділилися своїми смаками та поглядами на життя.

Вона зніяковіла, але глибоко в серці зрозуміла, що вона почуває до нього такі ж почуття. Тепло від його слів обгорнуло її.

Але у ту ж саму хвилину, коли вони обмінювалися поглядами, двері в квартиру Луки раптово відчинилися. У дверях стояла молода жінка, з великим пакетом з продуктами в руках. Вона усміхалася, і Аліна помітила, як Лука обернувся до неї.

— О, це моя дівчина, — сказав Лука, повертаючись до Аліни. — Вибач, я не міг сказати тобі раніше. Я сьогодні зранку зробив їй пропозицію.

Слова Луки лунали, наче грім серед ясного неба. Аліна сиділа вражена.

Вона відчула, як все всередині неї обрушилося. Як? Як так могло статися? Всі ці слова, які здавались такими щирими, виявилися лише ілюзією.

Молода жінка, побачивши вираз на її обличчі, усміхнулася і підійшла до Луки.

— Це Аліна, правда? Я багато чула про тебе. — її голос був теплим, але Аліна відчула, що цей момент вже не мав для неї значення.

Аліна тихо встала, поклала свої столові прибори на стіл і мовчки вийшла з квартири. Її серце билося дуже швидко, і кожен крок здавався надзвичайно важким.

Вона вийшла на вулицю, де нічний Київ був такий спокійний і безтурботний, як і раніше. Але для неї все змінилося.

Джерело