У тихому куточку невеликого бутіка одягу Аліна акуратно виставляла нові моделі суконь на вітринах. Вона була зайнята розміщенням вітрин, коли раптово в магазині відчувся помітний, неприємний запах.

Вона обернулася і побачила жінку, що йде до неї. Жінка була з неохайним виглядом – її волосся було заплетене в брудний хвіст, одяг залишав бажати кращого, а запах, який вона несла з собою, був далеко не приємним.

Аліна трохи відсахнулася, але водночас відчула себе ніяково. Вона вітала всіх клієнтів, незалежно від їхнього зовнішнього вигляду, але ця конкретна ситуація викликала певну незручність. “Добрий день, чим я можу допомогти?” – Спробувала почати розмову Аліна, намагаючись усміхнутися.

“Добрий день. Я б хотіла поприміряти сукню,” – відповіла жінка, і її голос був напрочуд приємним, що цілком не відповідає її вигляду. Аліна внутрішньо визнала себе винною в упередженості. Вона опинилася на роздоріжжі – як чемно обслужити клієнта, не зачіпаючи її почуття і не обурюючи інших відвідувачів магазину?

Раптом з’явився адміністратор магазину Максим. Він був високим і ввічливим молодим чоловіком з умінням швидко вирішувати конфлікти. “Доброго дня, я Максим, адміністратор магазину. Як я можу допомогти вам?” – Сказав він, підійшовши до жінки. Жінка трохи посміхнулася і почала пояснювати, яку сукню вона хотіла б приміряти.

Максим з ввічливістю та посмішкою взяв її під своє крило, провівши її до примірювальної кімнати. Аліна стежила за тим, що відбувається здалеку. Вона бачила, як Максим наказав своїй колезі знайти жінці сукню і чемно запропонував їй трохи почекати. Через кілька хвилин він повернувся з обраною сукнею та усмішкою, запропонувавши жінці зайти в примірочну. Коли жінка повернулася, її обличчя сяяло радістю.

Вона довго розглядала себе у дзеркалі, посміхаючись і розправляючи сукню. Після деякого часу вона зважилася вийти з примірювальної та запитала Максима про ціну. “Ця сукня йде вам чудово. А за ціною ми завжди готові піти вам назустріч. Якщо ви зараз зважитеся її придбати, я впевнений, що ми знайдемо для вас найкращий варіант”, – відповів Максим, звертаючи увагу і на жінку, і на її побажання.

З усмішкою жінка наважилася та придбала сукню. Аліна дивилася на все, що відбувається, вражена тим, як уміло Максим обійшов складну ситуацію.

Її упередженість була розсіяна, а урок про те, що не варто судити по зовнішності, був вивчений якнайкраще. На завершення дня Аліна звернулася до Максима, щоб висловити йому свою подяку за допомогу та мудрість у поведінці з клієнтами. “Важливо пам’ятати, що кожен клієнт заслуговує на увагу та повагу, незалежно від зовнішнього вигляду.

Наше завдання – створити затишну атмосферу і допомогти їм знайти те, що їм по-справжньому підходить,” – сказав Максим, посміхаючись. Аліна усміхнулася у відповідь, знаючи, що вона здобула не лише урок у професійному обслуговуванні, а й у тому, що доброта та терпимість здатні змінити погляд на багато речей.

КІНЕЦЬ.