Можете згадати, чим ви захоплювалися в дитинстві? І чим захоплюєтеся зараз? Я вважаю, що люди, які мають своє хобі – набагато щасливіші за інших. Провела серед знайомих опитування.

—Та які хобі, – морщиться двоюрідна сестра Наталя, – було та пропало, вишивала раніше, а тепер онук на мені, часу немає.

— Хобі – це здорово, – впевнена Марія, яка раніше моталася на археологічні розкопки, – тільки після того, як свою справу відкрила, все якось не до хобі. І рада б поїхати, та на кого я все залишу?

— Я в’яжу, – каже Дарина, – мене це заспокоює, та й для сімейного бюджету це добре.

Серед панянок знайшлися любительки винаходити салати, розписувати скриньки, шити, малювати, але всі, як одна, зізналися, що захоплення ґрунтовно занедбане, зважаючи на хронічний брак часу. Але найбільше мене вразила Оксана, виявляється, я наступила на хворий мозоль.

— У мене зараз вдома через це хобі просто завал, – каже жінка, – просто бої місцевого значення.

Оксані 37, є коханий чоловік і двоє дітей. Сину зараз 9 років, доньці 7. Сім’я живе в окремій квартирі, платить іпотеку (куди ж без неї), добре хоч, що бабусі живуть не так далеко, обидві.

Оксана теж працює, а донька стала першокласницею, бабусі виручають маму з тим, щоб відвести-привести, погодувати. Чоловік Оксани Григорій мотається на роботу в столицю. Звідтіля тільки на дорогу витрачає по 4 години на добу.

— Танцями я почала займатися 5 років тому, – розповідає Оксана, – переїхали сюди, зʼявилася дитина, посиділа вдома і зрозуміла, що фігура, яка була стрункою від самої юності, як то кажуть, “поповзла”.

— Треба чимось зайнятися, – подав чоловік ідею, – моя мама чи твоя цілком виділять час, щоб ти в зал на тренажери походила.

Оксану спочатку така пропозиція навіть образила злегка, неприємно визнавати, що ти вже не така струнка і приваблива, як у дівоцтві, але поміркувавши, вона дійшла висновку, що чоловік має рацію.

— Та й не знала я тут нікого, – каже жінка, – крім матусь із візочками на дитячому майданчику. Ну і вирішила, що піти на заняття – саме те, що потрібно. І фігуру підтягну, і спілкування буде не тільки на тему памперсів і сумішей.

Оксана прийшла до клубу і абсолютно випадково для себе опинилася не на тренажерах, а в студії танцю. І “захворіла” цим. Хоча спочатку здавалося, що вона неповоротка, як бегемот, що не вловлює ні темп, ні ритм.

— Так і було спочатку, – каже вона, – але наша тренерка, просто вогонь. І приблизно через місяць я почала помічати, як змінюється пластика, фігура, зникає зайва вага.

Оксана займалася, обростаючи подругами, знайомими, враженнями. Приблизно через рік після початку занять Оксана вибилася в лідери, почала їздити зі студією на різні конкурси. Чоловік пишався і підтримував, тим паче, що за допомогою нових знайомих жінка і роботу непогану знайшла.

— Діти ходили в садочок, заняття в нас вечорами, – каже Оксана, – то свекруха приходила, то моя мама, виручали з дітьми, потім і син до школи пішов, але все було нормально, студія неподалік, а виступи й конкурси здебільшого у вихідні, коли Григорій був удома.

Але приблизно рік тому в чоловіка Оксани почалися негаразди з роботою. Ні, він не сидів удома без діла, коли його підприємство розвалилося, він знайшов інше місце, а потім змінив роботу ще раз. Але грошей у сім’ї стало менше, а характер чоловіка – важчим.

— Ці поїздки, ці вічні нові костюми влітають у копієчку, – бурчав чоловік, – фігуру ти вже підтягнула, тобі майже сорок років, може, досить ногами дригати? Несерйозне заняття для матері сімейства.

— А мені подобається це заняття і не таке вже воно руйнівне, – сказала чоловікові Оксана, – нехай ти заробляєш менше, зате я почала працювати і костюми кілька разів на рік мене не розорять, як і поїздки, до Парижа ми поки не потрапили. Та й які мої роки, щоб сидіти вдома і шкарпетки в’язати? Онуки в нас ще не скоро з’являться.

— Ось-ось, – сказав Гриша, – онуки. А ти запитала наших мам, чи не напружено їм сидіти з дітьми, поки ти танцюєш? Чи тільки про свої забаганки подумала? І я у вихідні маю право відпочити, а ти на мене дітей скидаєш.

Оксана не стерпіла: діти тата не бачать цілий тиждень. Він їде – вони сплять ще, він повертається, вони спати збираються. Саме час батькові з дітьми поспілкуватися у вихідні, тим паче, що конкурси або виступи навіть рідше, ніж раз на місяць проходять.

— Донечко, – звернулася до Оксани мама, – може, має рацію Гриша, не варто в сім’ї заводити сварки? Ну й кинь, якщо чоловік проти, не витрачай час і гроші!

— А це мій час і мої гроші, – вважає Оксана, – чому я маю кидати? 4 роки чоловіка все влаштовувало, а тут перестало?

Несподівано її підтримала і мама Григорія.

— Мені не важко, – сказала жінка синові, – якщо Оксані подобається, нехай займається. І нічого забороняти. Якщо в тебе немає захоплень, окрім пінного і ігор в компʼютер в вихідний день, то й не треба в дружини забирати єдину віддушину.

— Тож знайшла підтримку, – каже Оксана, – але й удвох із його мамою, ми поки що Григорія не переконали. Але ж весь час різні приводи знаходить: то грошей шкода, то часу, то костюми в нас надто відкриті, то витріщаються на нас усілякі.

Що ще придумає?

Тож важко жінці буває мати хобі не тільки від браку часу.

КІНЕЦЬ.