Ольга довго заперечувала справедливість такого твердження, що якщо у неї проблеми зі свекрухою, то це не проблеми зі свекрухою, а проблеми з чоловіком. Не так давно вона його все таки визнала.

— Тепер у мене проблема тільки одна: як відв’язатися від свекрухи. Колишньої свекрухи, до речі, – каже жінка.

– До чорного списку я її закинути не можу, все ж таки вона бабуся моєї доньки, донька її любить, бабуся теж до онуки тягнеться, але ось ці її нав’язливі спроби нас знову звести через 2 роки після розлучення – дістало вже.

— Нормально так, – сміється подруга.

– То вона навиворіт виверталася і не знала, як краще синочка рвонути від тебе, а тепер невістка колишня – скарб чи що?

— Ой ні, не так, скарбом я не стала для неї. Просто тепер їй вигідно синочка кудись прилаштувати, там донька на межі розлучення, а місце зайняте, синочок, як виявилося, не тягне орендувати житло. І не хоче. Це ж треба якось самому життя влаштовувати, напружуватися, готувати, прибирати, прати.

Чисті шкарпетки ж не матеріалізуються з повітря, пельменями харчуватися набридає. Потрібен хтось, хто б виконував функції додатка до побутової техніки, а колишня невістка відмовляється.

— Ну це не твої проблеми. Заздрить мама колишнього, що ти дуже без нього щаслива, не ведися.

— Та що ти! Назад я точно не піду, мене цілком моє життя влаштовує. Зараз ще трохи донька підросте і думаю, що продаватиму свою квартиру, купуватиму щось побільше. І навіщо мені за таких умов чоловік? Щоб іпотеку платити і потім ділитися з ним? Тим більше, колишній чоловік? Дякую, сита по горло.

Ольга розлучилася два роки тому. Після 5-ти років шлюбу зі Станіславом. На той час її доньці було лише 2 роки, з колишнього чоловіка стягували аліменти на утримання дитини і дружини, потім чоловік сказав, що не зможе винайняти собі поки що житло і повернувся до двокімнатної квартири своєї матері.

Власне, його мати, колишня свекруха Ольги і сприяла цьому розлученню. А починалося все непогано, краще, ніж у багатьох. В Олі своє житло – однокімнатну квартиру вона отримала як дитина-сирота, виросла в дитячому будинку, з 15-ти років була під опікою далекої родички. Але в родички свої діти, тож житло від держави – це те, що потрібно.

За деякий час після знайомства з майбутнім чоловіком відбулося і знайомство з його родиною: матір’ю та сестрою Станіслава. Ольга досі згадує, як змінилася в обличчі мама чоловіка, коли почула, що дівчина виросла без батьків, гидливість навіть була якась в обличчі.

— А чого пику було кислу робити? – не розуміє Ольга. – Із квартирою. Освіта є. Спочатку був коледж, потім заочно вищу здобула. Працювала, ні в кого нічого не просила. Але на мене і старша сестра чоловіка дивилася як на диво заморське.

Подружки тоді попереджали: якщо в мами майбутнього чоловіка така реакція при знайомстві, жити нормально вона не дасть. Але хто ж слухає поради, коли почуття? Оля слухати теж не стала. Тихо розписалися, стали жити. І так, практично відразу мами Станіслава в їхньому житті стало багато. Занадто багато.

Відсіч Ольга давати не вміла, та й чоловіка ображати не хотілося, він справді гостро реагував щоразу, коли дружина намагалася поскаржитися на його маму:

— Ну вона ж мама моя, вона хоче як краще. Добра нам бажає. Ти без мами виросла, тобі важко зрозуміти. І порадити тобі нікому, тож… не сварися з мамою, краще прислухайся, вона поганого не порадить.

Прислухатися, загалом-то, було марно. Не було порад у перший час, критика і знецінення з образами були, а порад нуль.

— Готувала я погано, бо мене ніхто не навчив, грошима розпоряджатися не вміла, бо грошей у неука з дитячого будинку не було. На думку свекрухи, ми бачили гроші тільки на картинці. Ну і по дрібницях: не вмію з чоловіком нормально розмовляти, не вибудовую комунікації з людьми, тобто, з нею, – перераховує Ольга.

Поступово сварки ставали дедалі напруженішими і щоразу чоловік просив знаходити спільну мову з його мамою, яка бажає їй добра. Коли зʼявилася донька, то стало ще гірше.

— Ну звідки їй знати, як із дитиною поводитися, – фиркала свекруха.

– Що ти мені заладила про лікаря? У мене досвід життя в сім’ї, я двох дітей ростила, слухай мене. Та знаю я все, чим ви там займалися, які звичаї у вас там панували. Не треба мені розповідати. Знаю і дивуюся, як міг мій син після нашої нормальної сім’ї зі здоровими цінностями, вибрати тебе.

Оля плакала, з чоловіком сварилася, але не наважувалася на розлучення: дуже сім’ю хотілося. І щоб у доньки було те, чого вона сама була позбавлена. Але, зрештою, терпіння не безмежне.

Одного разу, коли свекруха при синові почала жахатися, в яких умовах і з якою порочною жінкою він живе, а всього лише вечеря не була готова, картопля досмажувалася, Оля не витримала.

— Скоріше на чоловіка, який стояв і кивав мамі, очі буквально відкрилися, – каже жінка. – Самій стало незрозуміло: а що ці люди роблять у мене в домі.

Ольга вказала свекрусі на двері, супроводивши це все не дуже пристойними виразами, бо накипіло. Чоловік закричав, щоб вона не сміла так з його мамою розмовляти, тоді на двері було вказано і йому. Вибачення колишній чоловік не просив, образився, речі зібрав. Потім було розлучення й аліменти.

Через кілька місяців свекруха зателефонувала, мовляв, з онукою як їй зустрічатися? За доброю згодою чи через опіку? Оля вже охолола, домовилися. Колишню свекруху вона просто не впізнавала: інша людина, умиротворена стала, не висловлювала претензій, не висміювала Ольгу.

— А чого біситися було? Вона ж відірвала синочка від порочної жінки, – усміхається Ольга. – І потім, віддати онуку, проговоривши кілька фраз, забрати онуку, проговоривши кілька фраз – ось і все.

Але нещодавно свекруха принесла торт, запропонувавши Ользі попити чаю. Та здивувалася, але для чаю стіл накрила. Розмова пішла про доньку, мовляв, у неповній сім’ї важко, свекруха й по собі пам’ятає, щоправда, в неї чоловіка узагалі  рано не стало, але важко дітям без батьків.

— У вас, звісно, не так все, Стас спілкується з донькою, але все ж таки краще, коли дитина і з татом, і з мамою росте, – зітхала свекруха. – А моїй доньці чоловік узагалі сказав, якщо вона з ним розлучатися надумає, то він із дитиною не стане спілкуватися, мовляв, нові діти будуть.

Із подальшої розповіді свекрухи Ольга зрозуміла, що сім’я її доньки на межі: чоловік робить, що забажає, грошей не дає їй на сина, хлопчику 6 років, батько до нього не тягнеться і взагалі, з дня на день колишня моя родичка додому повернеться, бо живе в чоловіка. Іпотеку вони разом тільки доплачували, брав її чоловік один, тож і виплатить дружині колишній зовсім небагато. І наприкінці прозвучало:

— Син мій так нікого й не знайшов, ти, дивлюся, теж. Зійшлися б уже чи що? Заради дитини. Непоганий же мужик. І батько внучці рідний, не вітчим. І він до тебе ще не охолов, я ж відчуваю.

Оля тактовно відповіла, що немає в неї планів виходити заміж знову, тим паче за колишнього. І сходитися з ним немає бажання, проблеми були й нікуди не подінуться.

— А про мене ти подумала? У нього зараз на роботі проблеми, скоротять, найімовірніше, до мене дочка прийде з онуком, син квартиру не зможе орендувати. Та й я втомилася готувати, прати і прибирати. І головне, місця немає. У нас просто не буде місця. Одна справа, коли діти ростуть, а інша – зараз. Дочка з дитиною, куди я їх усіх.

м Я, звісно, їй поспівчувала, але сказала твердо, що сина треба гнати на вільні хліби, а не колишній невістці його сватати, – каже Ольга. – От що в голові в людини? З брудом мене змішала, а тепер?

Подруга Ольги вважає, що та має бути вдячна колишній свекрусі, що рвонула сина сильніше, інакше Оля могла набагато пізніше зрозуміти, що таке її колишній чоловік.

КІНЕЦЬ.