Олег попередив маму, щоб чекала його ввечері з нареченою. У дівчини досить оригінальне ім’я Божена. Син наперед сказав, щоб не судила про неї по зовнішності. Лідія Василівна слухала все та уявляла якою може бути дівчина з таким чарівним ім’ям. Вона не чекала ніякого підступу. Була впевнена, що синова обраниця стане їй до душі. Жінка навіть не звернула уваги на застереження сина, з нетерпінням чекала зустрічі.

Як тільки Божена переступила поріг квартири майбутньої свекрухи, у тієї відняло мову. Волосся пофарбоване у рожевий колір, декілька сережок у вусі. Ще й пірсинг у носі. Продовжувати спілкування з цією розфарбованою персоною Лідія Василівна бажання не мала.

Кілька тижнів після знайомства вмовляла сина одуматись та не пов’язувати свою долю з “тією”. Навіть на ім’я дівчину ніколи не назвала. Але змінювати свого рішення Олег не збирався. Він пояснював матері, що кохає Божену, що їм просто треба було ближче познайомитись, тобі вона б змінила своє ставлення.

Але ближче знайомитись з “тією” Лідія Василівна не збиралась. Вона вже зробила свої висновки – як би в тій голові був розум, то не фарбувала б її у рожевий колір. Весілля таки відбулося, але матері Олега на ньому не було.

Молодята оселились у двокімнатній квартирі, яка дісталась Божені у спадок від дідуся. Помешкання доволі старе, давно там не робився ремонт. Через знайомих Лідія Василівна дізнавалась, як йдуть справи у сина.

Олег не забував про матір, він регулярно навідувався до неї у гості, але про своє сімейне життя нічого не розповідав і планами не ділився. Згодом, до жінки дійшла інформація, що син зробив ремонт в оселі “тієї”. Придбав нові меблі, техніку. Ті, хто гостював у них, дуже нахвалювали оновлений інтер’єр.

Знайомі Лідії Василівни вже втомили її питаннями, чому та ще ні разу не навідалась до сина з невісткою, та не подивилась, як вони влаштувались. Жінка казала, як є: що син не запрошує, а самій прийти якось незручно. Коли Олег вчергове завітав до матері, вона почала йому дорікати, як це так, вже стільки часу живуть разом, а у гості ще ні разу не запросили.

– Мамо, це ж ти не захотіла спілкуватись з Боженою. А ми з нею тепер одна сім’я. Вона тобі зразу не сподобалась і ти була категорична у своїх судженнях, нічого чути не хотіла. Ти навіть на ім’я її ніколи не назвеш. Мала б змиритись з моїм вибором і поважати його. Не тобі з нею жити.

Божена, хоч наскільки молодша, але проявила мудрість на відміну від тебе. Вона не проти, щоб ми бачились. Головне, щоб на нейтральній території. І я її розумію. Після такого то прийому на першому знайомстві. Ти могла вчинити набагато благородніше. Але, як вже є.

Олег ще посидів у матері, допив чай та поїхав додому. Наступного дня Лідія Василівна обурювалась і скаржилась на черствість сина подругам. Тепер в неї новий привід. Каже, що вже не дочекається онуків, але “ось та” не поспішає. Тільки гроші тягне з її Олега, щоб возив по закордонах.

Чи правильно повівся Олег у цій ситуації, коли вирішив не запрошувати матір до себе додому?

КІНЕЦЬ.