Олі дуже не хотілося йти додому. Знову бачити незадоволене обличчя чоловіка та вічні закиди щодо того, наскільки вона погана мати та господиня. Але жінка зі шкіри лізла, щоб у неї в сім’ї все було ідеально.

Усю себе вона присвятила вихованню дітей та kоханому чоловікові – але ніхто її працю так і не оцінив.

Вставала вона о 6-й ранку, готувала сніданки, збирала дітей до школи, потім nроводжала чоловіка, забиралася, прала, готувала обід і вечерю, потім зустрічала членів сім’ї, займалася з ними уроками, вкладала спати – і так до 12-ї ночі.

Оля мала улюблене заняття, про яке ніхто й не здогадувався. Жінка дуже любила малювати, але робила це уночі. Подруга багато разів повторювала, що треба йти від чоловіка: -Але я люблю його! -Це не любов.

Ти просто мучиш себе. Якось вона повернулася додому і зрозуміла, що не одна. Зайшовши на кухню, вона побачила там чоловіка та батьків: -Олю, сідай, нам треба поговорити — сказала свекруха. -Що трапилося? -Це ми хочемо в тебе спитати. Невже не можна так організувати свій день, щоб не ганяти чоловіка з різних дрібниць?

-Що? Ви серйозно? -Так. Гнат голова сім’ї. Він працює, щоб забезпечити вас. Все інше маєш виконувати ти! -Але я теж працюю … У цей момент Оля зрозуміла, наскільки мала рацію її подруга.

Навіщо це все терпіти. Вона встала, зібрала речі, дітей – і поїхала до мами у село. Спочатку було важко, але поступово все налагодилося.

Оля ще довго згадувала минуле, але незабаром і ці спогади канули у вічність. Якось, вийшовши на двір осіннім ранком, вона здивувалася тією красою, яку створила природа. Дістала фарби, мольберт і вирішила почати життя з чистого аркуша.

КІНЕЦЬ.