У мене ось яка проблема, зникли почуття до чоловіка, вірніше він своєю поведінкою їх просто знищив. Мені 23, йому 22 роки, у шлюбі 2 роки, у нас є син, якому півтора роки.

Я сирота, навчаюсь в університеті, чоловік мій працює. Але заробітна плата 15 тис. гривень. Завдяки моїй високій стипендії і тримається наша сім’я.

Я плачу за все, і за квартиру, і за харчування, і за одяг загалом за все. Мій чоловік працює на себе.

Він дозволяє собі багато чого, а всі фінансові та побутові проблеми, та й те, що стосується дитини, та виховання — все це на мені. Плюс до всього — це навчання, а він хоче тільки працювати і спати (працює з 6-ї вечора до 3-ї ранку), вдень сидить з дитиною, поки я ходжу на навчання, але в домашніх справах теж робити нічого не хоче.

Зараз кінець сесії, я забрала дитину до бабусі. Думала, що через дитину, може ми і сваримося, але ні, і цього разу ми не висипаємося.

Та це гаразд, дитина, коли була вдома, мені не заважала, я і готувати встигала, і прибирати, і на романтику час був. А зараз я перестала готувати навіть прості страви, оскільки він мені каже, що я нічого не роблю взагалі, хоча цілими днями переписую лекції і ходжу на навчання.

Я втомилася так жити, тягнути все на собі, розумію, що треба міняти щось у житті, але як? Чоловік мене явно не чує, я намагалася до нього достукатися.

Він може дозволити собі додому не прийти, коли його все дістане, гроші прогуляє і вибачається. І так було багаторазово.

Я намагалася не зважати, але коли він вип’є, мене переповнює злість. І взагалі, не хочу, щоб мій син із ним поряд знаходився.

Зараз у мене стан такий, що його просто не виношу. Я ненавиджу свого чоловіка.

До цього він сидів півтора роки, і я йому передачі тягала, потім сама без грошей, бувало, сиділа. Квартира моя, вірніше, живемо ми у моїй квартирі. І плюс до всього чоловік неодноразово ображав.

Я не знаю, що мені робити і звідки така жорстокість у нього до мене.

КІНЕЦЬ.