– Денисе, нам треба поговорити. – Сказала Надя чоловіку.

– Щось серйозне? Що сталося? – Денис навіть розгубився.

Він чудовий сім’янин. Вірний чоловік. Не був ні с ким помічений. Загалом все має бути добре. Може, щось трапилося з родичами.

– У Сергія незабаром день народження.

– Я пам’ятаю. Як я можу забути про сина? Сім років. Майбутній школяр.

– І що ти думаєш із цього приводу.

– А що думати? Ти про подарунок?

– І про це теж. Мені набридло влаштовувати спільний день народження з його двоюрідною сестрою. Ось уже п’ять років свято готую я. Прикраси, кульки, конкурси, стіл.

Вони приходять на все готове. Вони діти, брат і сестра, але я хочу день народження лише для своєї дитини. Та й день народження в неї раніше на два дні. Чому твоя сестра сама не приготує все для дочки? Жодного разу навіть витрати не сплатила, не допомогла.

Адже я їй казала. У неї одна відповідь – не вмію. Живуть разом із мамою на всьому готовому. А часу скільки я витрачаю. Один торт займає цілий день. А востаннє ти пам’ятаєш, що вийшло. Оля кричала, що то її торт. Не дала навіть свічки задути Сергію.

А потім усі фігурки з торта зібрала собі в пакет і забрала додому. А Сергій так просив мене зробити саме “собачий патруль”. А мама твоя ще та боронила: вона ж дівчинка. Але дівчинка на рік старша. Уяви, як було Сергію, а він навіть не заплакав.

– Ну Сергій ще дитина. Він уже забув.

– А ось і не забув. Він мені сам сказав, щоб Олю не кликали. Він пам’ятає. І ще. Дзвонила твоя сестра.

– Що їй треба?

– Просила на свято торт зробити у вигляді Барбі. Прийдуть на день народження нашого сина, а торт із Барбі.

– А ти що?

– А я сказала, що подумаю. І це ще не все. Вона скинула мені посилання на подарунок. Величезний будинок для Барбі. Знову дорогий. А самі Сергійку лише маленькі дешеві конструктори дарують. Як це тобі? Та й мама твоя того разу відзначилася. Сергію подарувала розмальовки, прописи та олівці, щоб до школи готувався. А на Олю вдома чекав велосипед від бабусі. Звичайно ж, дівчинка на рік старша.

– Так. Якось несправедливо. А я й не помічав нічого. І раніше так було?

– Так. Але не так, як останній раз. Схоже, твоя сестра взагалі нахабніла. Вибач за правду.

– А що нам робити? Чи може попросити велосипед для сина? Вони ж просять дорогі подарунки.

– І ти думаєш, вони куплять? У крайньому разі віддадуть Олін. Рожевий.

– І тут ти маєш рацію. Я маю тиждень відгулів. Пам’ятаєш я у вихідні працював? Чи зможеш відпустку взяти? Замовлень у тебе немає?

– Напевно зможу. А замовлень немає. Але якщо й будуть, то я зможу перенаправити їх до іншого кондитера. Ми так робимо іноді з Катею, коли буває багато замовлень.

– Отже, йдемо в похід! Точніше їдемо.

– Куди?

– Куди хочете! Тільки втрьох! Сергій буде дуже радий, і тобі не треба готувати. Відпочинемо. Все замовимо і навіть торт без барбі!

– Як добре, що ти мене зрозумів. Я тобі теж хотіла запропонувати поїхати кудись. А як же гості?

– А ми їх ще не запрошували.

– Але вони звикли у день народження Сергія самі приходити.

– А ми Олі подарунок кур’єром відправимо у її день народження. А потім скажемо, що нас нема, поїхали. І не треба будиночка барбі. Вибери сама. Чим зараз дівчата захоплюються?

– Скандал, напевно, буде.

– Головне у нас все добре. Вони мають свою сім’ю. Я сам розмовлятиму з ними.

– Який ти у мене класний?

– Так, але не дуже. Я сам мусив усе це помітити. Краще пізно, аніж ніколи.

Оля отримала подарунок. Звичайно не те, що замовляла, і дешевший, але хороший.

Денис, Надія та син їхали на базу відпочинку, коли пролунав дзвінок на телефон Дениса. Дзвонила його мати.

– Що це означає? Чому подарунок приніс кур’єр?

– День народження у неї сьогодні, тож і подарунок сьогодні.

– Це не те, що вона хотіла.

– Вона має батьків. Ви ж жодного разу у Сергія не спитали, що хоче він.

– А що йому треба? Я приготувала йому набір для школи.

– Сергію розмальовки, а Олі велосипед. Сергію набір для школи, а Олі цього разу що? Самокат, ролики? – Запитав Денис і не помилився.

– Самокат. А Сергійко ще маленький. Але ми можемо віддати велосипед, він уже замалий для Олі.

– Мамо! Рожевий?

– Яка різниця. Він маленький.

– Мамо! Йому буде сім. І ми йому вже купили самокат, він вибирав сам. Ваш великий нам не потрібний. Я передзвоню тобі, більше розмовляти не можу, я за кермом.

Приблизно за пів години мати зателефонувала знову.

– Мамо, я за кермом.

– А куди ти можеш їхати у середині робочого дня? У тебе відрядження?

– Ми їдемо відпочивати.

– Надовго?

– На десять днів.

– А як же день народження?

– Чий?

– Олі, Сергія.

– Ну, на Олін нас не запрошували. А Сергія ми святкуватимемо на базі відпочинку. Вибачте, вас не кличемо. Вирішили втрьох відзначити. І Сергій відпочине перед школою.

– А як же Оля? Як торт? Як же свято для дівчинки? – чути було як сестра Дениса підказує мамі.

– У дівчинки є батьки.

– А як же торт? Вона хоче саме з Барбі.

– Торти замовляйте на загальних підставах. Це гарно, але дорого. І часу на це йде дуже багато.

– Що твоїй дружині шкода зробити торт? Це вона все влаштувала? Що не хоче готувати? Чи не хоче нас вітати?

– Мамо, не нагнітай. Ви нас жодного разу в гості не запросили.

І до нас ви без попередження в будь-яке свято.

— А ми не святкуємо. Навіщо нам це потрібно?

— Тож і ми більше не святкуємо. Навіщо нам це потрібно?

Мати вже не знала, що відповісти, та й донька, яка стояла поруч, теж не могла допомогти. Запанувала тиша.

– Ти зіпсував дівчинці свято, — нарешті сказала мама.

– Ще не вечір. Влаштуйте для неї свято самі. Є час.

День народження Серьожі був веселим. Ми навіть замовили торт у кафе, хоча він був не такий, як у Надії, але теж дуже гарний і смачний.

– А на наступний день народження ми поїдемо кудись ще. І взагалі, ми, мабуть, теж поїдемо і на мамин, і на мій день народження. Що ви думаєте? – спитав Денис.

– Я згоден! Мені так подобається. Цього разу це був найкращий день народження в моєму житті.

– Я теж згоден.

– Отже, вирішили.

Родичі знову намагалися поговорити про спільний день народження дітей, навіть просили поїхати з ними на екскурсії, але отримали відмову. Але їх так і не запросили на день народження Олі.

Можливо, це неправильно, але саме так вийшло. Денис і Надя не шкодують про це. А Сергій навіть радий. Зрештою, його день народження — це його єдине свято.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.