А як діти моєї подруги одружилися, то стали жити з нею. Зять Валентину лише мамою називає, так добре вони живуть, люди їм лише заздрять. А якось до Валентини в гості прийшла рідна сестра і дізналася, що вони комунальні ділять разом. Відтоді життя моєї подруги дуже змінилося, сумна доля чекає її
Хочу розповісти життєву ситуацію, яка нещодавно сталася з моєю знайомою, мені й досі дивно, бо я навіть не знаю, як зробити з того правильний висновок і чи нормально все це, коли стороння людина, хоча й родичка, втручається в сім’ю.
Донька моєї подруги Валентини Поліна вийшла заміж за Романа.
Після свого одруження молоді стали жити в мами нареченої в квартирі.
Роман сам родом з села, звідти й приїхав, а в Валентини була велика та простора така квартира, тому вона сама сказала, щоб донька з чоловіком жила в неї, а самі відкладали на своє житло, так їм легше буде.
Мама переконувала дітей, що поки поживуть у неї, а коли назбирають необхідну суму грошей, візьмуть кредит і з’їдуть у свою квартиру, тоді в кожного буде своє житло і всі будуть жити щасливо.
Молоді були щасливі, дуже вдячні матері і погодилися такій гарній пропозиції.
Все було у них добре в їх родині, жили вони непогано, Роман свою тещу мамою називав, сім’я гарно ладнала в усьому розумілася. Ніколи між ними не було ні різних суперечок, ні непорозумінь.
А якось одного разу до Валентини приїхала рідна сестра в гості з далеку.
Вона побачила, як вони живуть і дуже здивувалася, що вони разом купують харчі та порівну дають гроші за комуналку, мовляв, як ви можете ділити комунальні платежі порівну, тобто на дві частини, якщо ти одна, а їх двоє? Коли ти постарієш, то вони про тебе й не згадають, повір, я по своїх дітях зараз бачу, яка на те все дяка. Тому візьмися за розум і відкладай собі гроші, просто для себе однієї, у них буде своє життя, не сподівайся на допомогу на старості років.
Відтоді сама Валентина стала відкладати гроші собі на старість: зайвий кусок хліба додому не купить, продукти лише собі приносить, їсти варить для себе і комунальні ділять на трьох. А дітям так і каже, мовляв, збираю собі на старість, бо життя важке, хто ж мене догляне.
Донька з чоловіком дуже здивувалися, коли побачили, що мама змінилася дуже і собі теж, відповідно, стали старатися лише для себе.
Згодом Поліна і Роман гроші назбирали, кредит взяли, з’їхали жити в своє житло.
Мама Поліни ще й не стара, їй зараз 58 років, дітям вона не дуже допомагає, більше дбає про себе.
А от Поліна вже сьогодні добре знає, що на старості років вона мамі допомагати не буде. Нехай живе на ті гроші, які вже багато років відкладає лише для себе, адже вона зовсім не допомагає їм нічим.
Загалом така важка ситуація склалася в подруги, що її на старості років не буде кому доглядати. Як ви вважаєте, чи то вона сама винна? І чи можна в цій ситуації ще виправити щось?
КІНЕЦЬ.