– Котлети посмаж, говорю! Чого розляглася, цариця? Час – дитячий! – Ганна, почувши голос чоловіка, відклала книгу і глянула на нього поверх окулярів. Ледве стримуючи роздратування, вона якомога спокійніше сказала:

– Максиме, на плиті – готова вечеря, а в холодильнику – безліч продуктів! Поїж те, що хочеш. Не бачу сенсу смажити котлети проти ночі. Приготуємо завтра.

– Але ти сама казала, що я нічого не роблю по дому і не вношу свій внесок! Я тебе почув! Зайшов після роботи в крамницю і купив котлети, хоч і дуже втомився. Так захотілося! А тобі важко їх просто посмажити! – обурився Максим.

– Максиме, але я теж прийшла з роботи й відразу ж стала до плити. Вечеря готова. Я теж утомилася. Якщо не можеш потерпіти до завтра, посмаж їх сам, – Ганна знову взяла книгу і поринула у читання. Але насолодитись улюбленим романом не вдалося.

Максим бурчав без зупинки. Він ходив по квартирі й казав, що його дружина стала занадто зарозумілою і байдужою. Навіть у Біблії говориться, що вона має у всьому підкорятися чоловікові.

Ганна не стерпіла, встала з ліжка і вийшла зі спальні. Вона вирішила поговорити з чоловіком, попри пізню годину. Більше так продовжуватися не може:

– Максе, ти так змінився останнім часом! Що відбувається? Ти завжди не задоволений! По-твоєму, я маю працювати до пізнього вечора, а потім заступати в другу зміну на власній кухні?

– Я, звісно, ​​зрозуміла б твої образи в іншому випадку. Але вечеря готова! Невже ти сьогодні не можеш поїсти те, що вже приготовано? Навіщо марнувати продукти? Я засмажу ці котлети завтра!

– Аня, ти просто знахабніла! Ти сама не помічаєш, як ти поводишся! Я отримав хорошу посаду, ти нічого не потребуєш! А тобі важко посмажити пару котлет для здобувача?

– Максе, ти – здобувач? – Аня посміхнулася, – а, хто ж я тоді? Жалюгідна проживала та нахлібниця? Зауваж, я отримую стільки ж, скільки ти.

– І потім, ти, здається, забув, що став добре заробляти лише пів року тому! Поки ти вчився і змінював роботи, майже всі витрати були на мені!

Максим ошелешено глянув на дружину і нічого не сказав. На його думку, Аня зовсім розперезалася. Вона приходила з роботи, та готувала щось нашвидкуруч.

Вранці подавала бутерброди чи омлет і вважала, що виконала свої обов’язки! А тепер ще й дорікає тим, що він став приносити додому гроші тільки недавно. Це ні в які межі не лізе! Він зважився на крайні заходи:

– Я подам на розлучення, якщо ти не змінишся! Ганно, я не хочу руйнувати нашу родину. Але ти стала зухвалою! Уявила себе невідомо ким!

Максим голосно сьорбнув чай ​​зі свого кухля, зі стуком поставивши його на стіл, і пішов з кухні.

Аня розгубилася. Оце номер! Її Максим зібрався з нею розлучитися? Ще зовсім недавно він повністю від неї залежав.

Жінка посміхнулася. А де ж він має намір жити після розлучення? Знову до своєї матусі подасться?

Засмучена, але впевнена, що має рацію, вона лягла на диван. Переночує тут, у залі! Але їй не спалося. Останнім часом вони з Максимом спали разом дедалі рідше.

То Максим перебирався на диван, то Аня. Спати на ньому було не зручно. При кожному русі він рипів. Ось і зараз із його нутра лунали важкі, надривні скрипи.

Ганна почала згадувати своє минуле життя з Максимом. Адже він не завжди був такий впевнений у собі. Вона навіть не могла припустити, що він заговорить про розлучення.

Вони познайомилися у зрілому віці. Обом було під тридцять. Але Аня на той час міцно стояла на ногах. Вона отримала диплом, працювала у великій компанії, та навіть купила квартиру.

Максим був у статусі «вічного студента». Він кілька разів відраховувався з інституту, потім відновлювався, перебивався випадковими заробітками й ніяк не міг знайти своє призначення.

Макса не бентежило те, що всі його друзі вже розсудливі. Вони створили міцні сім’ї, знайшли гарну роботу, та стали самостійними людьми. А Максим ніяк не міг вибратися з-під крильця мами.

Ту, звичайно, вже теж почала напружувати ця ситуація. Дорослий син не соромився просити гроші на свої потреби. Він вважав, що мати мусить і зобов’язана ділитися з ним спочатку своєю зарплатою, а потім і пенсією.

З Ганною вони познайомились випадково. Того дня Макс сварився з матір’ю і сидів на лавці у дворі. Симпатична молода жінка підвернула ногу прямо перед ним – зламався підбор.

Максим, мучившись від неробства, зголосився її проводити. Дорогою вони розмовляли. Потім були побачення.

Аня була вражена тим, що її новий знайомий не може отримати диплом. З’ясувалося, що вони мають суміжні професії. Дівчина зголосилася допомогти.

На той час Макс вже влаштувався у її квартирі. Тепер функції матері взяла на себе Аня. Вона готувала, прибирала, прала, а вечорами писала для нього контрольні та курсові. Їй хотілося, щоб коханий здобув освіту і знайшов престижну роботу, як і належить чоловікові.

Макс на той час називав її своєю рятівницею. Педагоги в університеті були задоволені. “Вічний” студент взявся за розум. Він став впевнено складати заліки. Справа йшла до захисту диплома.

Аня любила Максима. Вона зовсім не вважала, що робить ласку, і він їй чимось зобов’язаний. Коли він вкотре казав, що вона його рятівниця, жінка скромно відповіла:

– Ну що ти, Максе! Ось ти отримаєш диплом, знайдеш роботу і теж будеш поповнювати сімейну скарбничку.

– А якщо раптом що трапиться, то допоможеш і мені. Чоловік та дружина – одне ціле! Ми маємо допомагати один одному!

Після весілля до них зачастила свекруха. Ольга Петрівна вважала свого сина генієм. Вона не раз казала невістці:

– Ти тільки подивися, Аня! У нього в заліковій книжці – одні «відмінно»! Він – геній! Ось отримає диплом і стане професіоналом!

Аня мовчала. Вона не говорила про те, що пише за чоловіка всі курсові, та готує його до усних предметів. Їй не хотілося псувати стосунки зі свекрухою. Нехай вважає, що її син – невизнаний талант!

Але час минав, а геній так і не зібрався реалізувати свої здібності, після захисту диплома виявилося, що його ніхто не хоче брати на роботу. Скрізь були потрібні досвідчені співробітники. І знову Ганна прийшла на допомогу.

Вона домовилася зі своїм керівництвом про те, щоб чоловіка взяли до штату. Посада була невеликою, зарплата – скромною, але саме так здобувається той самий, потрібний досвід.

Цілих три роки Ганна повністю забезпечувала чоловіка. Свою зарплату він ніколи не віддавав дружині, та не купував щось для дому. Якось Аня попросила його залишати частину заробітку їй на харчування.

Але Макс обурився. Він сказав:

– Ти, що дорікаєш мені? Хочеш натякнути, що я харчуюсь твоїм коштом?

Аня була категорична:

– Я не натякаю, Максе, я прямо кажу! Я витрачаю всю свою зарплату на утримання квартири. Я не можу купити собі навіть парфуми!

– Чому ти не робиш свій внесок у сімейний бюджет? Раніше ти вчився, я нічого не говорила, та зараз тобі платять!

– Анько, та що мені там платять? Мізер! Вистачає лише на проїзд! Скажи: “дякую”, що мені в тебе не доводиться просити! Сама винна! Могла б влаштувати мене на кращу посаду!

Ганна відчула образу. Але подумала, що Максу, мабуть, незручно. Адже її вважають провідним фахівцем у компанії, а він так, хлопчик на побігеньках.

І Ганна вирішила переговорити зі своїм керівництвом. У неї були добрі стосунки з начальством. Її цінували та поважали. До неї зверталися зі складними питаннями. Її думку вважали важливою.

А тому коли вона вказала на свого чоловіка і попросила зробити його начальником відділу, керівник погодився. Він не бачив приводу для відмови. Аня запевнила його, що підстрахує недосвідченого фахівця.

Так, Аня почала працювати на дві ставки. Максим весь день просиджував у своєму кабінеті. Він тільки ставив підписи на паперах, а з усіма питаннями персонал ішов до Ганни. Співробітники швидко зрозуміли, хто працює тут насправді.

А Максим став вкрай гордим та самовпевненим. Його зарплата стала такою самою, як і у дружини. Він швидко оформив на себе кредит, та купив машину. Аня спробувала виступити проти. Але докази чоловіка її переконали. Він сказав:

– Ань, я начальник відділу. Соромно, що я приїжджаю маршруткою! До того ж у тебе є машина!

– Я про те й говорю, Максе! Ми не потягнемо дві машини. Машину треба утримувати! Це дорого. Ми чудово добираємось до роботи разом!

– Не можу ж я завжди просити тебе відвезти мене, куди треба! Що, я не мужик, чи що?

Аня знову погодилася. Але її вже почали дратувати вибрики Максима. А ще більше злила його мати. Ольга Петрівна стала вказувати невістці на те, яких висот досяг син.

Вона вважала, що новий статус Макса – лише його заслуга. Аня не намагалася її переконати, й скромно мовчала.

Невідомо, скільки тривала б ця ситуація, але Максим став поводитися, як справжній тиран. Він дорікав Ані в тому, що вона погана господиня. На його думку, вона погано прала, погано прасувала, готувала те, що він не любить.

Мало того, вона постійно просила щось купити! То їй потрібно було купити м’ясо, то шафку в кухню, то запчастину для машини.

При цьому вона не давала грошей! Йому доводилося розплачуватись своєю карткою! А це неприпустимо!

Мати підливала олії у вогонь. Тепер Макс часто до неї заходив і скаржився на дружину.

– Не думав, що Анька така меркантильна. Їй весь час мало! То це купи, то те! Мені нічого не лишається!

– Макс, так, Ганна показала своє справжнє обличчя тільки зараз. Може, вам розлучитися?

– А де мені жити? Знову з тобою? Квартира Ганни, вона купила її до шлюбу, – зітхав син.

– Може, візьмеш іпотеку? – Пропонувала мати. Перспектива, що син повернеться до неї, її не тішила.

– Ага, зараз! – Вигукував Макс, – є чудова квартира! А я мушу залазити в борги й платити чужому дядькові! Я ще кредиту за машину не виплатив!

І він знову йшов до Ганни. Якось він розмовляв зі своїм дядьком. Той був запійним. У хвилини тверезості він намагався вести гідний спосіб життя.

Але в нього не виходило. А лише тому, що він вважав свій стан хворобою. Він порадив племіннику поставити дружину на місце.

Макс вирішив взяти до уваги пораду. Саме тоді його причіпки до дружини стали просто нестерпними.

Ось і сьогодні він зажадав посмажити котлети, хоч годинник показував майже опівночі. Аня не зневажала своїми обов’язками. Вечеря була готова. Вставати до плити вдруге за вечір вона не стала. І вважала, що мала рацію.

Але на ранок вона вирішила поговорити із чоловіком:

– Максе, ти став занадто вимогливим останнім часом. Не забувай, я також працюю. До того ж це я роблю всі звіти за тебе! Домовмося і ділитимемо домашні обов’язки навпіл. Мені буде хоч трохи легше!

– А від чого ти втомилася? – засміявся Максим, – бігаєш цілий день офісом з паперами, нікому працювати не даєш!

– Добре, тоді я більше не заповнюватиму за тебе відомості й не робитиму звіти! Бігай по офісу сам!

– Ну, якщо ти хочеш підвести своє керівництво, вчинімо саме так! Наш головний не погладить тебе по голівці. Адже, це ти запропонувала зробити мене начальником відділу. З тебе й попит!

– Яке нахабство, Максим! Ти поводишся жахливо! Що сталося з тобою?

– Мені просто набридло жити за твоєю вказівкою! Я дорослий та самостійний чоловік! Я хочу жити своїм життям!

– Ну, гаразд. Якщо ти дорослий і самостійний, забери хоча б машину з автомайстерні! Я сьогодні не встигну!

– Ти ніколи нічого не встигаєш! Дай грошей, заберу! Це твоя машина.

– Макс, ти позавчора отримав зарплату! А я на свої гроші купила тобі новий костюм, їду на місяць, сплатила комуналку, та відклала частину на відпустку! Ми хотіли поїхати на море! Ти пам’ятаєш?

– Ань, у мене немає грошей! Я також сплатив кредит за машину. А потім мені зателефонувала Галя, двоюрідна сестра, ти її знаєш, і попросила у борг.

– Та ще дядько Борис зізнався, що хоче вилікуватись, але соромиться просити грошей. Адже ти знаєш, такі центри коштують дорого!

– Макс! Ти мене дивуєш! Галя – здорова та молода жінка! Чому вона не працює?

– У неї четверо дітей! Коли їй працювати?

– Але ж вона повинна була подумати про це, коли приводила на світ другу, третю, а тим більше четверту дитину без чоловіка?! А цей дядько Борис?

– Я пам’ятаю, він просив уже в мене грошей на лікування та реабілітацію. Це було пів року тому! І я дала йому.

– І що я дізналася? Що він пішов у запій і гуляв два місяці! Його ледве відкачали! Мене всі лаяли, що я дала йому ці гроші. І ти туди ж!

– На цей раз він був переконливий! Я не міг йому відмовити! А Галя не винна, що їй не щастить в особистому житті! Втім, як і мені! Мабуть, у нас це сімейне!

Ганна навіть не знайшла що сказати. Вона мовчки прибрала зі столу, перемила посуд після сніданку і поїхала працювати. Максим крикнув їй услід:

– Підстрахуй мене, скажи, що я нездужаю! Сьогодні повтор матчу транслюють! Я з цією роботою навіть не дивився! Залишуся вдома сьогодні!

З очей Ані потекли злі сльози. Вона зрозуміла, що всі її старання були марними. Максим не став тим, ким сам хотів бачити себе. Він отримав допомогу та можливості. Але, як і раніше, чекав, що за нього все робитимуть!

Але вона змусила себе заспокоїтись і зосередитися на роботі. До обіду вона згадала, що сьогодні Максим мав здати звіт.

А тому вона замість належної перерви вирішила зайнятися його справами. Підводити керівництво не хотілося.

Аня зайшла в кабінет чоловіка, та відкрила комп’ютер. Максим учора не закрив сторінку програми онлайн-банку.

Вона з подивом вивчала його рахунки. Виявилося, що всі ці пів року він регулярно переводив великі суми Галині та дядькові Борисові.

Він же казав їй, що платить кредит усією зарплатою! Нібито хоче швидше звільнитися від боргів! Аня вирішила повернутися до розмови із чоловіком увечері. І вона відбулася.

На всі її претензії Макс спокійно відповів:

– Вони – моя сім’я! Я мушу їм допомагати! Крім того, я не зобов’язаний перед тобою звітувати. Це мої гроші! Я витрачаю їх на свою родину, а не на подруг чи гулянки! Пишалася б таким чоловіком!

– А я, значить, вже не твоя родина? Я повинна платити за всіма рахунками, поки ти допомагаєш здоровим людям задовольняти забаганки! Вони можуть працювати! І забезпечувати себе самі!

– Анько, яка ти зануда! Я спати пішов. Ці розмови мене втомлюють.

Сьогодні на дивані спав Максим. Вранці подружжя не розмовляло. Аня поїхала з дому першою. Але Макс так і не з’явився в офісі. Жінка не турбувалася.

Вона вважала, що чоловік знову залишився вдома дивитись футбол. Тому звично прикривала його перед керівництвом.

Дзвінок мобільного відвернув її від роботи. На екрані висвітлилося ім’я чоловіка. Ганна взяла слухавку з боязкою надією на те, що він хоче перепросити. Максим ледве чутним голосом сказав:

– Ань, я потрапив у дорожню пригоду. Я весь понівечений. Приїжджай, будь ласка.

Перелякана Ганна кинулася за адресою, яку він вказав. Максим, весь у бинтах, лежав на ліжку. Він зніяковіло просив у дружини склянку води. Ганна, подавши пити, сказала, що хоче поспілкуватись із лікарем.

І його вердикт був невтішним. Фахівець сказав, що чоловік проведе у ліжку, щонайменше, два місяці. А потім буде потрібна реабілітація!

Аня знову пішла в палату. Максим виглядав жалюгідно. Він зі слізьми на очах сказав:

– Аня, що зі мною буде? У мене кредит на машину! Лікарняний не покриє витрат! Реабілітація дорога, я знаю. Не уявляю, що я робитиму!

– Максе, зараз не думай про це! За твій кредит я платитиму. І тебе не кину. Доведеться попросити твою сім’ю, щоб вони подбали про тебе. А я поки працюватиму. Я сьогодні бачила твої рахунки. Ти не закрив сторінку банку. Там пусто.

– Ти всі гроші переказував дядькові Борисові та Галині. Нехай вони поки що доглядають тебе. Якщо я візьму відпустку, то не зможу заплатити за реабілітацію та твій кредит. Попросимо твою сім’ю!

Але ніхто не відгукнувся на прохання Ганни. Ольга Петрівна заявила, що не переносить запаху палат, Галя послалася на надмірну зайнятість, а дядько Борис пішов у черговий загул.

Максимові довелося туго. Він цілий день чекав, коли до нього прийде Ганна. Вона приносила їжу, чистий одяг і знову йшла. Аня стала іншою. У її погляді з’явилося щось тверде.

Здавалося, що вона автоматично виконує всю роботу. Її не хвилювали страждання чоловіка. Але все минає. Настав день, коли Максима виписали з явним покращенням.

Ганна приїхала, щоб забрати його та відвезти додому. Максим уже відчував, як він зараз проводитиме час удома: смачно їстиме, та відсипатиметься на м’якому ліжку.

Але машина Ганни зупинилася біля будинку матері. Жінка уважно подивилася на чоловіка і твердо сказала:

– Тут мешкає твоя сім’я! І ти тепер житимеш з нею! Я подала на розлучення!

На всі вмовляння чоловіка Ганна не звертала жодної уваги – досить! Як постелишся, так і виспишся! Шкодувала тільки про одне, що раніше цього не зробила, бо мала надію, що зміниться недолугий. Але марно.

Ніколи не пізно почати життя з чистого аркушу, що вона й зробила. І жодного разу про це не пошкодувала.

Нові стосунки показали, що можна не тільки давати, але й отримувати – і це їй подобалося. Виявляється, щастя є! І вона насолоджувалася ним повною мірою…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.