– А я в Італію приїхала, щоб невістку додому повернути. Не знаю ще, як воно буде, але хоч спробую, – миловидна жіночка, якій уже під 60, розповідала іншим жінкам-заробітчанкам в парку свою історію.

Всі уважно слухали, але не знали, що порадити, бо ситуація і справді була непроста. Три роки тому її невістка Тетяна поїхала в Італію, а тепер вирішила тут залишитися, от Марія і приїхала, начебто, її підмінити, бо хвилюється за долю сина і невістки.

Марія вийшла заміж коли їй було майже 30. І красива, і розумна, і роботяща, але жила в селі, в місто майже не виїжджала, з подружками в кіно і на танці не ходила, тому і не зустріла свого судженого.

Але якось до них в село до її сусідки приїхав родич, придивився до Марії, і так вони і зійшлися, весілля зіграли, а згодом і син у них народився, потім ще і донечка.

Жили як всі, в невеликій хаті з батьками Марії, але почувалися цілком щасливими, доки не виросли діти.

Дочка хоч і була молодшою, але першою вийшла заміж і привела зятя додому. Відразу дитину народила. А Марія з чоловіком тішилися, бо хоч самі пізно побралися, та дочка, яка швидко вийшла заміж, все надолужила, і вони практично з своїми ровесниками стали дідусем і бабусею.

Через кілька років захотів одружуватися і син, і вийшло так, що у них з дружиною теж не було де жити. Довелося Марії потіснитися, і прийняти сина з невісткою до хати. На той час її батьки уже відійшли в кращий світ, і якраз звільнилася одна кімната.

В тісноті, та не в образі, як то кажуть, але без образ не обійшлося. Хата невелика, четверо малих дітей: двоє у дочки і двоє у сина, так що хоч-не-хоч, але непорозуміння посипалися як сніг на голову.

Невістка в підсумку не витримала і заявила, що їде на заробітки в Італію, зароблятиме на квартиру, бо так далі жити просто неможливо.

– Тетянко, а куди ж ти поїдеш, якщо молодшій дитині всього три роки, старшій 5, хто з ними буде? – стала бідкатись Марія.

– А от ви і будете, ви ж бабуся! – заявила Тетяна, зібрала валізи і поїхала.

Як би там не було, але невістка стала заробляти і висилала додому щомісяця по тисячі євро. На сімейній нараді вони вирішили, що квартиру, поки-що, купувати не будуть, а Марія їм виділить частину землі і вони там швиденько хату збудують.

За два роки будинок був готовий. Дім вийшов невеликий, але дуже затишний, вже ж краще, ніж одна кімната у хаті свекрухи. Впорались так швидко, бо невістка висилала всі до останнього зароблені євро, а чоловік з сином все будували і все робили своїми руками.

Ще на рік невістка захотіла залишитися, щоб все в хаті гарно обставити. І ось, коли вже все було готово, всі сподівалися, що Тетяна повернеться, але невістка усіх ошелешила, що їй в Італії добре і додому вона не збирається.

Відчуло серце Марії щось лихе, вирішила вона, що теж в Італію поїде. Чоловік її пробував відмовити, казав, що у неї вже не ті роки, щоб по заробітках скитатися, та вона вже все вирішила – треба їхати і рятувати сім’ю сина.

Допомогла з виїздом одна подруга з села, яка вже давно працювала в Римі.

– Не знаю, Маріє, як тобі це сказати, але не одна тут вже твоя невістка, – почала вона здалеку.

– Мені кажи як є, а потім нікому ні слова, – по-діловому підійшла до справи Марія.

– З італійцем одним ми її постійно бачимо, – каже сусідка.

Марія не стала це коментувати, а поїхала в Рим. Невістці сказала, що приїхала їй на підміну – тепер вона буде гроші заробляти, а невістка поїде додому до дітей і чоловіка.

– Мамо, але ж вам сусідка усе розказала, – винувато опустила голову Тетяна.

– Мало що вона сказала, я не звикла слухати плітки, людям лише аби поговорити, – заспокоїла невістку Марія. – На ось, я тобі фотографії дітей привезла. Ось Марічка йде в перший клас, а ось Оксанка в садочку, малюнок тобі малює.

– А чого ж вона сама сидить, далеко від усіх? – зі сльозами на очах запитала Тетяна.

– Напевно, за мамою скучила. Але нічого, мама уже їде, скоро буде. Правда? – мудра Марія щиро глянула невістці в очі.

– Правда, мамо. Замовляйте квитки додому. А завтра разом з вами підемо по магазинах купувати малечі подарунки. Скоро мама буде вдома.

Джерело