Мої батьки ніколи не були заможними людьми, та якось так постійно розпоряджались бюджетом, що нам на все вистачало, ще й залишалося. З раннього дитинства я постійно ріс з бабусею. Адже мама і тато на постійній основі їздили на заробітки за кордон. Завдяки такому розпорядку скоро вони змогли придбати для нас трикімнатну квартиру в доволі хорошому районі міста. Потім зробили там гарненький ремонт. А потім вирішили й придбати квартиру для мене.

Тож коли я закінчив університет та зробив своїй коханій дівчині пропозицію руки і серця, то ми переїхали в моє житло і навіть не намагались жити разом з батьками. Ми почали вести свій сімейний бюджет та відкладати кошти на ремонт. Ми прекрасно ладили і життя здавалось нереально чудовим. Щоправда, мене інколи дивувало, що батьки дружини ніяк допомагати нам не хочуть. Та радувало те, що вони не пхають свого носа у наші справи і не намагаються командувати.

Через чотири роки я втратив маму. Моє життя повернуло зовсім в іншу сторону. Тато залишився один у величезній квартирі. Це дуже бентежило батьків Насті. Вони ніяк не могли заспокоїтися від думки, що нам прямо необхідно помінятися квартирами. Навіщо батьку одному такі хороми?! І якось під час святкування мого Дня народження вони за столом озвучили свою ідею. І якимось не дуже добрим тоном воно прозвучало. Мені стало аж ніяково.

Та мій тато не став іти на повідку такої наполегливості. Він вважав, що все має залишатися так, як є. На свою кватиру він горбатився все життя, робив там такі порядки, про які давно мріяв і крім того нас житлом теж забезпечив. Що ще хотіти?

«Послухай, сину, я тебе люблю і ти знаєш, що все життя старався працювати заради твого блага. А ви, дорогі свати, наскільки мені відомо не дуже то допомагали. Тож, якщо так хочете просторішого житла для дітей, то, може, подаруєте кругленьку суму і вони самі собі куплять?»

Від цих різких слів у мене аж обличчя перекосило. Боявся, щоб не розпалився великий скандал. Та доля правди в словах батька була. Батьки коханої хочуть, аби їхня донька жила в розкошах, але самі для цього нічого не роблять.

Тому, як би грубо не прозвучали ці репліки, та я став на сторону свого тата. Мене задовольняє та квартира, яка є. А якщо буде тісно, то ми з дружиною самі будемо повинні забезпечити себе новою квартирою.

Та от Настя так не думала, вона підтримала своїх батьків, ми посварились, а згодом і взагалі справа дійшла до розлучення. Анастасія поставила мене перед вибором: або переконую батька, або ми розлучаємось.

Тата я люблю, але і сім’ю руйнувати не хочу.

КІНЕЦЬ.