Я вже другий рік сиджу в декреті. У нас з чоловіком народилася дочка, ніхто з родичів нам не допомагає. Моя мама відразу мені сказала, що вона-жінка зайнята, тому якщо і буде сидіти з онукою, то тільки в тому випадку, якщо буде екстрено необхідно. Свекруха теж не поспішала допомагати.

Вона любить гуляти і проводити час зі своїми подругами. Тому просто приїжджає раз на тиждень, годинку грає з онукою, дарує подарунок, на цьому її роль закінчена, але вона вважає себе хорошою бабусею. Тому мені доводиться одній справляти з дитиною, але мені вже набридло постійно сидіти в чотирьох стінах.

І ось брат чоловіка зібрався одружитися. Ми всі довго чекали цієї події, тому що він бізнесмен, весь час зайнятий. Ми вже надію втратили, що він зважиться обзавестися сім’єю, а тут таке щастя. Брат чоловіка вирішив зробити шикарне весілля, всіх кликав до себе в місто.

Звичайно ж, свекруха вже купила собі квитки і поїхала, а ми з чоловіком вирішили купити квитки трохи пізніше, щоб прямо за день до весілля бути у нього в місті. Тому що так дешевше по готелю виходить. Я ледве як вмовила маму посидіти з онукою три дні. Вона дуже знехотя взяла відгул на роботі, я стала збирати речі і приміряти сукні.

А потім мені чоловік заявляє: — А може ти не поїдеш на весілля? — У сенсі … в чому справа, що сталося? — Та просто так затратно на двох виходить. І на квитки гроші туди і назад, і на готель теж витрачати, але ж ще треба подарунок купувати, квіти… — І що ти пропонуєш самому поїхати і веселитися, а мені продовжувати вдома гаснути?

— Ну ти все одно з моїми родичами погано знайома, а теща не сильно хоче з дитиною сидіти … так ще й заощадити вийде. Я не очікувала від чоловіка такої відповіді. Ми з ним сильно пересварилися. Мені було так прикро: невже йому настільки шкода грошей на мене?

КІНЕЦЬ.