Ми з чоловіком стали батьками для двох прекрасних діточок. Аня та Митя – двійнята, народилися з різницею в декілька хвилин. З дитинства були не розлий вода. Куди брат, туди й сестра. Особливо мене тішило те, що Митя захищає сестричку та не дає нікому в образу. Для мами це неабияка радість знати, що діти підтримують гарні стосунки.

Про те так тривало не завжди. Коли Митя та Аня виросли, стосунки між ними погіршилися. Кожен завів власну родину та мав уже свої клопоти. Часу на спілкування не залишалося. Митя зі своєю дружиною та сином Олегом жили біля мене. Аня, коли вийшла заміж, переїхала у село до чоловіка. Зять мав свій будинок. У донечки також уже є дитинка, дівчинка Марійка.

Невістка довго у декреті сидіти не захотіла. Коли Олегові виповнився рік – вийшла на роботу. За дитиною дивилася я. Митя теж працював, частенько засиджувався допізна, хотів вислужитися перед начальством. Так вийшло, що синові я допомагала більше, ніж дочці. Не часто випадала можливість поїхати на вихідні в село. Син та невістка мали свої плани, тож я вимушена була дивитися за Олегом.

Одного разу Аня зателефонувала вся заплакана. Її чоловік поїхав в рейс, а вона, коли поралася по господарству, впала й зламала руку. Марійка маленька, господарство велике, як дати всьому раду. Тож вона попросила мене допомогти, поки не повернеться зять. Звісно, я не могла відмовити.

Попередила сина, що на тиждень поїду в село. Митя розізлився, почав сваритися, не хотів мене відпускати.  Щоб ніхто не сердився, я запропонувала взяти Олега із собою. Тут невістка включилася в розмову. Вона не хотіла відпускати дитини в село, бо вважала, що там небезпечно.

Вибору не було. Два тижні ми з Олежиком допомагали Ані та Марійці. Усі гарно проводили час, діти здружилися. Хлопчику дуже сподобалося на свіжому повітрі. Повертатися додому він навіть не захотів. За цей час, що ми були відсутні, Митя жодного разу не зателефонував, невістка лише в перший день.

Аня була вдячна за допомогу. Дала нам з собою консервації, продуктів, яєць. Усе своє, домашнє. Митя зустрічав нас на вокзалі. Вдома влаштував скандал:

-Це ти востаннє їздила в село. Ми мало з розуму не зійшли, хвилюючись за дитину. Нехай Аня сама розв’язує свої проблеми, вже доросла!

Я так образилася на сина тієї миті, що вирішила дати відсіч:

-А це вже не тобі вирішувати! Аня така сама моя дитина, як і ти. Якщо щось не подобається, можеш зі своєю сім’єю переїхати окремо, ти вже дорослий!

Не розумію, як так сталося. Дітей виховувала однаково, а результат вийшов різний. Чому Митя такий егоїст?

КІНЕЦЬ.