– А тобі не соромно? Яринці зараз важко, їй підтримка рідні потрібна. Ти ж брат, рідний брат. Ви виросли разом і стільки років жили пліч о пліч.

Твоя дружина, як не крути, а тобі чужа. Діти так, не спорю, вони тобі рідні, а дружина сьогодні є, завтра її немає. Ти своє пильнуй, рідне. Лише так будеш щасливий на цьому світі, – сказала мені мама, коли я прийшов вияснити, хто ж має оплачувати той один, але великий кредит.

– Мамо, у мене сім’я, двоє дітей. Ну яка сестра? У Ярини своє життя, у мене своє. І взагалі, поки вона буде відчувати від тебе “фінансову” підтримку, доти і буде тебе використовувати і ледарювати, – пояснив я мамі, але вона, здається, мене не почула, бо показово рилася в ящичку, де зберігаються її ліки.

– Ой, певне вже мені не багато лишилося. З такими то дітьми… сестри йому не шкода. Та ти краще свою Зоряну приструни з фінансами. Вона ж кожен день як не на масаж летить, то до косметолога.

– Мамо, Зоряна працює з дев’ятої по шосту. Всі процедури вона оплачує за свою зарплату. Більш того, вона коли і до тебе всі ми їдемо, купляє і колготи і мило в подарунок і дорожчу ковбаску, бо знає, що ти собі сама не купиш. А що твоя Ярина? Що востаннє тобі привезла твоя доня? Так, правильно, одні неприємності на голову. Але для тебе вона буде усім, а ми так, робочі руки, яким ти навіть дякую не кажеш.

Я дуже злий на свою маму. Може так і не можна говорити, але це правда.

Вже одного разу я перекрив її кредит у п’ятдесят тисяч гривень. Ми ж тоді поговорили, що це останній раз. Вона пообіцяла, що більше такого не повториться, і ось знову вона взялась за старе.

В мене є рідна сестра Ярина. Виховує двох дітей. На даний час вона одна, але позаду два шлюби і від різних батьків діти.
Перший чоловік благо подарував їй і сину свою однокімнатну квартиру, але вона була без ремонту. Працювати Ярина не хоче, вона ж не для цього створена.

Ось мама, щоб зробити хоч невеличкий косметичний ремонт, віддала їй всі свої заощадження. Але цього було мало, тож вона взяла ще кредит, який думала виплатить, але прийшлось це робити мені. Я навіть дружині про це не розказував, бо соромно було як за маму, так і за сестру.

Мама пообіцяла мені, що більше не буде й дивитися в сторону кредитів.

Але недавно пролунав дзвінок з “банку”. Мене мама “записала”, як “поручителя”.

Виявляється, з тих 50 тисяч, які вона взяла знову на блага Ярини, вже й відсотки посипалися. Брала мама “маленькі позики” в чотирьох різних установах.

Я довго не думаючи, розрахувався з цією “конторою”, але такі гроші і в мене в шухляді не лежать. Я взяв, офіційно у банку позику і перекрив усі “маленькі займи”. Мамі ж сказав, що маю де гроші дівати, бо також не мільйонер.

Мама сказала, що буде по маленьку оплачувати. Перші два місяці це справно робив я, бо мама лише головою хитала, що поки немає з чого. Але потім і в моїй сім’ї виникли незаплановані витрати, які не можуть чекати.

Ось я і прийшов до мами, щоб та розуміла, яку суму має оплатити до 20 числа.

Але мама мене не розуміє. Вона каже, що я маю перш за все думати про справжню сім’ю, тобто про неї і Ярину, бо дружина сьогодні одна, а завтра інша, вона мені не рідна.

Якби тато бачив, до чого дожилася мама, то б вдруге від нас відійшов. Тато був справедливий і завжди казав Ярині, щоб та нарешті подорослішала.

Але якби не мамина опіка, можливо, це б і сталося.

Хтось був у схожій ситуації? Як пояснити мамі, що в мене своя сім’я, свої витрати? Вона гне свою лінію – рідні люди, а дружина чужа і все…

Джерело