— А ти у нас головна в домі? Спочатку треба було порадитися!

Коли я виходила заміж, я думала, що створюю сім’ю. А виявилося, що я просто влилася в уже існуючу систему, де мій чоловік – не самостійний чоловік, а слухняний син.

Ми живемо зі свекрухою. Я спочатку думала: ну що ж, не ідеально, але ж можна потерпіти. Допомагатиме з господарством, з дитиною, та й взагалі, сім’я має бути дружною. Але я не уявляла, наскільки вона контролює все наше життя.

Якось у нас вдома прорвало трубу. Вода лилася по підлозі, я швидко схопила телефон і почала дзвонити майстрам. Чоловік у цей час був на роботі. Але щойно я знайшла сантехніка, як у кімнату забігла свекруха.

— А хто дозволив? — питає з холодною посмішкою.

— У нас потоп, треба терміново ремонтувати!

— А ти у нас головна в домі? Спочатку треба було порадитися!

Через годину приїхав чоловік. Я кинулася до нього:

— Я вже майстра знайшла, давай викликати!

Він тільки зиркнув на маму і винувато опустив очі.

— Мамо, що скажеш?

— Спочатку Василю зателефонуємо, хай подивиться, — вирішила вона.

Василь – її двоюрідний брат, який жодного разу в житті не тримав у руках гайкового ключа. Але ж він родич! Вода тим часом заливала нам підлогу, а я стояла і ледь не плакала від безсилля.

Так було завжди. Жодного рішення чоловік не приймав сам. Навіть друзів бачити міг тільки з дозволу матері. Вона з ним, як з підлітком:

— Куди?

— А хто там буде?

— О котрій прийдеш?

А якщо він і виходив, то мама йому телефонувала щопівгодини.

— Я хвилююся, ти де?

— А ти їв?

— Ти не забув, що тобі рано вставати?

Я думала, з появою дитини він подорослішає, стане відповідальнішим. Але стало ще гірше. Тепер він був біля мами майже цілодобово, щоб вона, бачте, не почувалася самотньою.

Я якось не витримала:

— А тобі не здається, що тепер у тебе є власна сім’я?

— У мене завжди була сім’я, — відповів він.

— І мама для мене важливіша за все.

Гроші – теж окрема тема. Щойно приходила зарплата, він віддавав частину мамі. Я натякала:

— Нам теж треба, у нас на дитину витрати.

— Та що там ті витрати? Памперси є, та й вистачить!

А свекруха сидить вдома, дивиться серіали на ноутбуці і приймає гроші, як належне.

А найгірше, що вона навіть в нашу спальню без стуку і попередження в любий момент заходить.

Уявіть: ми в спальні, намагаємося хоч трохи побути самі, а тут за дверима:

— Синку, ти тут?

І він моментально напружується, немов це вчителька застала його за списуванням.

— Так, мамо!

— А чого двері зачинені?

І він підхоплюється, відкриває двері!

— Ось, мам, не закрито.

Я лежу, не знаю, куди подітися, а вона спокійно йде назад до себе. Їй двері закривати можна. Нам — ні.

Я вже не знаю, що робити. Чоловікові 30 років, а він поводиться, як хлопчик, який не хоче ні в якому разі засмутити маму.

Чи є у нас ще шанс на нормальні стосунки? Чи треба збирати речі й рятувати себе та дитину, поки не стало ще гірше? Як би ви вчинили на моєму місці?

Дуже буду вдячна за поради!

Джерело