Зустріла недавно свою подругу. П‘ять років тому гуляла на її весіллі, як швидко летить час. Останнім часом ми спілкувались лише телефоном — у кожного свої клопоти, сім’я. Була впевнена, що в Юлі щасливе заміжжя, але те, що вона мені розповіла, досі не виходить із голови.

Юля досить приваблива дівчина, красива фігура, миле личко. З Денисом вони одружились, як тільки закінчили університет. Між ними було справжнє кохання, я думала, що це на все життя.

Одружившись, з народженням дітей вирішили не поспішати. Хотіли пожити для себе. Я навіть трохи заздрила подрузі — вони виглядали такими щасливими.

Здавалось, що Юля з Денисом ідеальна пара і чоловік носить її на руках.

А сьогодні я почула таке, від чого мурахи по шкірі. Спершу навіть не повірила, що таке можливо, думала подруга жартує. Але ж ні, ситуація справді критична. А все, через ставлення до неї чоловіка.

Виявляється, минулого тижня Юля занедужала і пішла на лікарняний. Сил на домашні справи не вистачало, тому не могла, як раніше готувати та слідкувати за порядком у квартирі.

Коли з роботи повернувся Денис і не застав гарячої ввечері, то влаштував справжній скандал. Обізвав Юлю «сірою мишею», на яку би ніхто й не глянув. А він, можна сказати, врятував її від одинокого майбутнього.

Юля була розгублена. Раніше їй не доводилось чути таких слів від коханого чоловіка. Ненароком подумала, що хильнув зайвого. Але ж ні, тверезий. Намагалась пояснити, що хвора, що немає сили на побутові клопоти, але Денис не хотів нічого чути. Сказав, що її виправдання нікчемні, як і вона сама.

У пориві гніву, чоловік кинув у неї брудну сорочку та пішов у ванну. А потім цілий вечір сидів за грою в комп‘ютер.

— Йому було байдуже, що я лежу з гарячкою. Не розумію, як жити з такою людиною далі. Не можу пробачити йому ті образливі слова та відверте приниження. Але як важко усвідомлювати, що коханий, про якого я стільки років піклувались, дарувала йому свою любов, виявився справжнім негідником.

Не розумію, чому я не розгледіла цього раніше. Прикро, що стільки років витратила марно, на людину яка нічого не цінувала. Якщо зникла любов, то могла залишитись хоча б повага. Але після того вечора я зрозуміла, що він мене просто зневажає.

Я помітила, що після нашої розмови подруга ніби ожила, наче подивилась на ситуацію зі сторони. Вона рішуче налаштована виставити Дениса за поріг. Повернувшись додому, першим ділом спакує йому валізу. На щастя, ще не встигли дітей народити їх нічого не пов’язує окрім штампа у паспорті.

Я її підтримала. Сказала, що рішення вигнати негідника — однозначно правильне. А в неї ще все попереду.

КІНЕЦЬ.