– Катю, така справа… – сидячи за столом, Олексій нервово ковзав на стільці. – Ти ж знаєш, що завтра я їду у відрядження?

– Знаю, – Катерина насторожилася. Льоша був якимось стурбованим. Катя теж почала нервувати. – Щось сталося? Тебе попросили залишитися у відрядженні надовго?

– Та ні, справа взагалі не в роботі. Я хотів попросити тебе про одну послугу.

– Про послугу? – здивувалася Катя. – Ну, проси.

– Батьки на три дні їдуть в інше місто. У їхніх друзів річниця весілля.

– І?

– І потрібно доглянути за Арсенієм. Поїздка далека. Мама не хоче брати із собою дитину, – сказавши це, Олексій благально глянув на дружину. Раніше він сам сидів із сином, коли батьки куди-небудь виїжджали, але цього разу в нього не було такої можливості.

– Я навіть не знаю, – спантеличено протягнула Катя. – Ми ж із Арсенієм практично не спілкувалися. Вважаєш, восьмирічна дитина захоче залишитися вдома зі сторонньою тіткою?

– Хм, не думаю, що він буде проти, – невпевнено відповів Льоша.

– А що мені з ним робити? Я абсолютно не вмію поводитися з дітьми, ти ж це знаєш, – розхвилювалася Катя.

– Та ти не переживай, – махнув рукою Льоша, – Сеня вже не маленька дитина. Він цілком самостійний хлопець. Якщо не знаєш, як його розважати, просто ввімкни кіно або мультики.

Незважаючи на те що Олексій був упевнений, що жодних проблем із його сином у Каті не буде, дружина все одно боялася залишитися наодинці з малознайомою дитиною.

Катерина і Льоша одружилися півроку тому. У чоловіка це був другий шлюб. Першого разу Олексій вирушив до РАЦСу, коли був зовсім юним. Його перша дружина, Марія, на той час теж була молоденькою і дурною дівчиною.

Вона була при надії, поспішно вийшла заміж, а після появи малюка зрозуміла, що не готова стати матір’ю. У підсумку Марія кинула чоловіка і дитину, а потім поїхала в невідомому напрямку. Відтоді Олексій про неї нічого не чув.

Перший час чоловікові було складно справлятися з маленьким Арсенієм самотужки. Олексій заочно навчався і не хотів кидати коледж.

Коли Льоша отримав диплом, то відразу пішов шукати роботу. До цього моменту йому непогано допомагали батьки: у батька був бізнес, а мама була домогосподаркою. Але тепер у нього була спеціальність, і він не хотів сидіти на шиї у родичів.

Однак будувати кар’єру і одночасно виховувати сина в Олексія не вийшло. У підсумку він залишив дитину батькам, а сам став заробляти гроші.

Людмила Марківна і Борис Євгенович були не проти наглядати за онуком. Тоді Арсенію було вже два роки. Бабуся сиділа з ним удома, поки дідусь і батько працювали. Так минуло кілька років.

– Синку, тобі час одружуватися. Потрібно шукати Арсенію нову маму, – Людмила Марківна постійно твердила одне й те саме.

– Так, обов’язково одружуся… Коли-небудь, – відмахувався Олексій. Після першого невдалого шлюбу він не поспішав будувати нові стосунки. Але коли Арсенію виповнилося сім, Олексій зустрів Катю. Він так полюбив її, що майже одразу зробив пропозицію руки і серця.

Катерина знала історію Льоші. Вона була знайома з його сином, але не особливо до нього тягнулася. Зі свекрухою у жінки не склалися стосунки, тому Катя всіляко уникала спілкування з їхнім сімейством.

Коли Олексій попросив дружину посидіти з Арсенієм три доби, Катерина спочатку дуже хвилювалася, але була змушена погодитися. Від цього відрядження залежало подальше просування Льоші кар’єрними сходами, тому вона пішла йому назустріч.

– У Арсенія алергія на горіхи. Май на увазі! – суворо сказала Людмила Марківна, коли привезла онука своїй невістці. – Взагалі, він не проблемний хлопець. Сидить цілий день у телефоні й нікого не чіпає.

– Добре. Все буде гаразд, не хвилюйтеся, – відповіла Катя, поглядаючи в бік хлопчика, який не відривав погляду від екрана телефону.

Попрощавшись зі свекрухою, Катерина почала почуватися ніяково в присутності чужої дитини в будинку, але потім розслабилася. Арсеній навіть не звертав на неї уваги. Він сидів у вітальні, і весь час грав у свої ігри.

Спочатку жінка зраділа, що Арсеній розважався самостійно і не доставляв їй особливих проблем. Але ближче до вечора мачуху стало напружувати те, що відбувається.

– Слухай, може, пограємо в що-небудь? – раптово запропонувала Катя. Вона вважала, що неправильно, коли дитина цілими днями сидить у телефоні.

– У що? – уперше відірвавши очі від екрана, запитав хлопець. Він подивився на мачуху з таким здивуванням, ніби до цього моменту йому ніколи не робили подібної пропозиції.

– У якісь настільні ігри. У нас їх багато, – сказала Катя і дістала з комода коробки.

– Давай, – відклавши телефон убік, із натхненням відповів Арсеній.

Катерина теж була здивована, що Сеня так швидко погодився пограти з нею в ігри. У підсумку вони весело провели час.

– Що будемо робити завтра? Може, сходимо зранку в магазин? Купимо продукти, а потім разом спечемо піцу?

– О, давай. Я люблю піцу! Бабуся іноді купує мені, але сама не пече її, – зрадів Арсеній.

– А ми спечемо!

Наступного дня Катерина встала раніше, зробила оладки і розбудила Арсенія. Вони разом поснідали, а потім сходили в магазин, і цілий день провели на кухні. Катя більше не відчувала ніяковості перед Арсенієм. Та й сам хлопчик став більш товариським і відкритим.

Ці три дні, що мачуха провела разом із пасинком, здалися Катерині приємними. Раніше вона навіть уявити собі не могла, що їй буде так легко спілкуватися із сином Льоші.

У потрібний час за Арсенієм приїхали бабуся з дідусем.

– Гаразд, Катю, бувай, – із сумом протягнув хлопчик, обіймаючи мачуху.

– Бувай. Приїжджай у гості, гаразд?

– Обов’язково!

Зачинивши двері, Катерина видихнула з полегшенням. З одного боку, жінка була рада, що стримала обіцянку і поняньчилася із сином Олексія. Тепер ні свекри, ні чоловік не подумають, що вона нікудишня мачуха. Але з іншого – Каті стало сумно. Після відходу Арсенія з квартири стало порожньо, тихо і незатишно…

Рівно через добу додому повернувся Льоша.

– Ну, як ти тут? Розповідай, чим займалися? Не надто сильно він замотав тебе?

– Замотав? – розреготалася Катерина. – Та це скоріше я його замотала. Ой, Льошо, у тебе така чудова дитина! Він дуже цікавий і розумний хлопчик. Тобі безперечно пощастило із сином.

Ці слова до глибини душі зворушили Олексія. Чоловік хотів подякувати дружині, але в цей момент заграла музика на його телефоні.

– Мама дзвонить. Напевно, хоче сказати тобі спасибі, – ніжно посміхнувся Льоша і, відповівши на дзвінок, поставив гучність на максимум. Олексій зовсім не очікував, що його мати не збиралася хвалити невістку.

– Синку ти навіть не уявляєш, як я пошкодувала, що залишила Арсенія цій Каті! – почала кричати Людмила Марківна.

– Що сталося, мамо? – Олексій подивився на ошелешену дружину, але не став відключати гучний зв’язок.

– Твоя дружина абсолютно не вміє поводитися з діточками! – продовжила скаржитися жінка. – Арсенія немов підмінили! Тепер він не грає в телефоні, а ходить за нами по п’ятах і просить пограти з ним у настільні ігри. Уявляєш? А ще він вирішив, що хоче стати кухарем. Усю кухню забруднив, намагаючись спекти піцу!

– Мамо, але… – почав виправдовуватися Льоша, проте мати не дала йому висловитися.

– Що “але”? Навіщо треба було морочити голову дитині?! От скажи навіщо?! Щоб ми потім із дідом страждали? Ні, більше онука я їй ніколи не залишу! Як взагалі можна було так розпестити дитину за три доби?!

– Гаразд, мамо. Поговоримо пізніше, – грубо відповів Льоша. – Я нещодавно приїхав, а тепер обідаю.

– Обідай-обідай, синку. Тільки передай цій Каті, що мати з неї нікудишня! – випалила Людмила Марківна і поклала слухавку.

Катерина, яка весь цей час стояла поруч і слухала лайку свекрухи, була шокована. Вона-то думала, що вони з Арсенієм весело провели час, а, виявляється, його не можна було відривати від телефону.

– Ммм так, – засмучено протягнула жінка. Вона дивилася на чоловіка і чекала його реакції.

– Не звертай уваги. Мама багато допомагала мені, я дуже вдячний їй… але, на жаль, усі хочуть жити так, як їм зручно. – Сором’язливо опустивши очі, сказав Льоша.

Чоловікові було ніяково перед дружиною, але він не став говорити капості про матір. Все-таки батьки доглядали за його дитиною довгі роки. Олексій був їм вдячний за це, хоч і розумів, що методи спілкування з дитиною повинні були бути трохи іншими.

Помітивши, що Льоша зажурився після дзвінка Людмили Марківни, Катерина підійшла до чоловіка і зробила йому незвичайну пропозицію.

– А що, якщо ми заберемо Арсенія до себе? Він же все-таки твій син. Хлопчик має рости поруч із татом. Та й бабусю з дідом розвантажимо. Він уже не немовля, думаю, ми впораємося.

– Ти, правда, цього хочеш? – здивовано запитав Льоша. Раніше він розмірковував над цим питанням, але чомусь думав, що ні Арсеній, ні Катя не погодяться жити під одним дахом. А тепер дружина сама на цьому наполягала.

– Я зовсім не проти, – по-доброму посміхнулася жінка. – Ми з Арсенієм непогано порозумілися. Думаю, він погодиться на цю пропозицію.

Катерина виявилася права. Коли Льоша запропонував синові переїхати в їхню квартиру, той із радістю почав збирати речі. Хлопчик, який з дитинства був позбавлений материнської любові, нарешті відчув тепло від батька і мачухи.

Відтоді Арсеній, Олексій і Катя стали родиною. Жінка полюбила сина чоловіка, як рідного. Але ось, зі свекрухою вона так і не знайшла спільної мови.

Після переїзду онука Людмила Марківна ще більше розлютилася на невістку. Вона вважала, що не варто було забирати в них дитину, адже вони з чоловіком чудово її виховували.

– Мамо, ти можеш запрошувати Арсенія до себе в гості, коли захочеш, – сказав Льоша. – Але жити йому все ж краще з нами. А ви з батьком, нарешті, поживіть для себе.

Людмила Марківна знизала плечима і прислухалася до поради сина. Тепер у неї був час скучити за онуком, і коли він приїжджав у гості, вона й сама пропонувала йому пограти або зайнятися чимось веселим і цікавим.