Рік тому неприємна ситуація сталася. Поки я їздила на сесію, чоловік накосячив. Віддав нашого семирічного сина бабусі на ночівлю. Свекруха живе з дочкою, зятем та їхніми дочками.

Дівчатка нашкодили: уночі вимазали мого сина зубною пастою. Уся піжама в пасті була. Ніхто нічого відпирати не став, з такою піжамою дитина повернулася додому.

Чоловік піжаму в пральній прокрутив, плями залишилися, він піжаму вбік відклав. Для мене!

Коли я приїхала додому, дізналася про піжаму. Син тут як тут намалювався:

– Мамо, це моя улюблена піжама, будь ласка, виведи плями!

Склала піжаму в пакет, вручила чоловікові, та сказала, щоб їхав до рідні, хай вони виводять. Дівчата нашкодили, дорослі проігнорували, чоловік відморозився, а я виправляй? Якщо вже в машинці не відіпралося, то ядрена паста!

Чоловік піжаму викинув, та замовив нову, таку саму. Він нічого родичам говорити не став, а я, за першої ж нагоди, дорікнула їм у псуванні дорогої піжами.

Порадила стежити за дітьми, бо сьогодні вони ночами пастою мажуться, а за кілька років. невідомо чим займатися почнуть!

Вартість піжами теж назвала – тисячу двісті по акції. Попередила, що наступного разу буде око за око.

– Хі-хі, це ж діти, хі-хі, – сміялася чоловікова сестра. — Ти ніколи нікого пастою не мазала?

Перед нами вибачилися за псування піжами, але, навіть просто на словах, не запропонували купити нову.

Нещодавно свекруха та її зять купили дачу. Влаштували щось, на кшталт, новосілля. Чоловік туди потягся, сина нашого з собою взяв.

Поки дорослі обстежували ділянку, та думали, що покращити у хаті, діти посварилися. Племінниці чоловіка, тринадцяти, та одинадцяти років, знайшли біля паркану старі іржаві ножиці.

Вони почали бігати з цими ножицями за моїм сином. Він молодший, йому лише вісім років. Син тікати втомився, тож, встав біля канави, набрав у руки бруду і пригрозив, якщо підійдуть до нього, то він кине в кривдниць бруд.

Дівчатка посміялися, але не зупинилися. Син почав кидатися брудом! Коли дорослі схаменулися, всі діти були більше схожі на поросят. Винуватцем з самого початку виставили нашого сина!

Дівчатка наперебій розповідали, як двоюрідний брат, просто так, почав кидатися в них брудом. Син про ножиці сказав, але чоловікова сестра в ножиці не повірила.

Тоді чоловіки пішли до канави, де й знайшли іржаві ножиці. Версія сина підтвердилася!

– А що, класно з’їздили! Молодці! – “похвалила” я чоловіка. — Що наступного разу чекати? Твої недоумкуваті племінниці нашого сина живцем закопають?

За кілька днів сестра надіслала посилання на дівчачу футболку. Не виправся бруд з білої дитячої футболки. Захотіла вона, щоб чоловік нову футболку їм купив. Це ж наш син брудом кидався!

– Це в жодні ворота вже не лізе! – Розлютилася я. Якби не її погані дочки, то не було б жодного бруду! Не здумай нічого купувати!

– Навіть думок не було, – запевнив мене чоловік. Я їй посилання на піжаму кинув, написав спочатку піжама, потім футболка!

Син не винен був у псуванні піжами, а винні покарань не зазнали! У псуванні футболки винні дівчатка, а чомусь із батьків постраждалої сторони почали футболку вимагати! Вони нормальні люди?

– Давай, продовжуй спілкуватися, їзди, сина до них тягай! Навіщо замислюватись і робити висновки? Потрібно чекати непоправної ситуації, так? — питаю у чоловіка.

А чоловік впевнений, що до членоушкодження справа точно не дійде! Я чомусь зовсім в цьому не впевнена!

А ви як вважаєте, ми повинні й надалі чекати капості, чи маємо застосувати певні міри? Що ми маємо робити?

КІНЕЦЬ.