— Ну взагалі вже ніяк разом, не можу, не хочу, втомилася вже терпіти, – каже з подругою Влада. – У декреті мій чоловік себе показав у всій красі. А тепер уже зовсім скоро на роботу.

— Ну і йди. Нема чого терпіти, – радить подруга. – Синок у тебе вже великий, за кілька місяців у садок піде. Так, проблеми з садочком бувають майже у всіх, але хоча б морально тобі буде простіше. А матеріально… Платитиме тобі аліменти.

— За матеріальне я й не турбуюся, відверто кажучи, я збирала. Потихеньку, потроху, але відкласти на перший час мені вдалося, тисяч 60 є, до виходу на роботу нам із сином вистачить, – махає Лада рукою.

– Тут проблеми виникли там, звідки не чекала! Тут мама моя викидає номери – будь здоров!

Вона, бачиш, проти мого розлучення, категорично. Мовляв, поділися з (розповідь для сайту Рідне Слово)чоловіком, бери іпотеку окрему, а поки що знімай, крутись, але вирішуй свої проблеми сама. Не можеш вирішити? Живи з чоловіком.

— Ось це як?

— А ось так, мама не розраховувала на те, що я з невдалого заміжжя можу додому повернутися, вона з чоловіком стала жити рік тому, тепер реєструвати стосунки збираються. А я тут до чого? Чому орендувати квартиру маю й іпотеку брати? Посварилася ще й із нею, вона риданнями мене збиралася пройняти. Не пройняла.

Влада 6 років тому вийшла заміж. Спочатку було все як у всіх: любов, взаєморозуміння, спільні цілі та спільні інтереси. Основні «бонуси» сімейного життя посипалися після появи сина, коли Лада вийшла в декретну відпустку.

Почалися вічні запізнення чоловіка з роботи, щоб не ділити турботи про малюка, суперечки через гроші з риторичними запитаннями:

— Я тобі минулого тижня тільки давав гроші, куди ти могла їх подіти? Так жити і так витрачати – ніякої зарплати не вистачить.

Раптово почалися виступи свекрухи на тему того, що невістка не слухає її мудрих порад, не поважає матір чоловіка, а отже, не поважає і його самого.

Загалом, Влада відчула всі принади залежного становища, коли немає можливості заробляти, а чоловік вважає, що за його три копійки він зобов’язаний отримувати гарячу вечерю з трьох страв на вибір, дружина має мати вигляд на п’ять балів, та ще й примудритися купити все потрібне дитині.

Лада довго намагалася пояснювати, розмовляти, доводити і показувати наочно. Іноді допомагало і в сімейному житті наставав штиль на пару тижнів, а потім чоловіка знову починало заносити. Він «мав право» і з друзями відпочити, купити собі обновки. У дружини ж були тільки обов’язки: поважати чоловіка-годувальника, не ображати його матір.

— І мало не теплі капці до порога нести, коли він з роботи приходить, – з гірким сарказмом говорить Лада про те, на що перетворилося її сімейне життя. – Терпіла, скільки могла. Тепер терпіння не стало, та й свобода скоро. І донедавна я твердо була впевнена в тому, що мені є куди піти.

З чоловіком відразу після укладення шлюбу вони купили однокімнатну квартиру. Іпотеку, вона була невелика, закрили якраз рік тому. Але фокус у тому, що значний початковий внесок був з боку чоловіка, і це в договорі чітко прописано, тож ділити там, по суті, 1/8 частину вартості житла навпіл. Жінка розраховувала, що поступово чоловік (якщо розлучаться) виплатить їй ці гроші, а жити вона буде на власних квадратних метрах.

— Принаймні поки що. Далі б однаково мені все одно довелося б щось вирішувати, ясно ж, що в двокімнатній, в одній кімнаті з сином, який росте – це не життя. Але вже перший час, кілька років, я точно маю право там жити. А тут, бачиш, мама проти, – злиться Лада.

Мама Влади жінка ще доволі молода й енергійна, їй 51 рік лише, працює ще, за модою слідкує, від життя не відстає, певний час тому в мами намітилися зміни в особистому житті: познайомилася з чоловіком, стали вони жити разом.

Лада особисте життя матері не засуджувала і не обговорювала: це її справа, хоча новина про те, що мати збирається оформити стосунки офіційно, її трохи покоробила: навіщо це дорослим людям?

У потенційного чоловіка матері є житло, але воно в області, а він, переїхавши до матері у квартиру, вже й роботу змінив, тепер працює в столиці. У Лади в сімейному житті був повний хаос, а мама, навпаки, розквітла: постила в соцмережах фоточки з поїздок зі своїм чоловіком, або їхні посиденьки в кафе з красивим інтер’єром.

— Вона, звісно, мала право, – зітхає Лада.

– Але вона моїм життям узагалі не цікавилася. Слухала про мої проблеми з блукаючою посмішкою, видно було, що не чує, не вникає. Ну і навіщо їй мої подробиці?

Тож тепер для неї – цілковита несподіванка, що я планую повернутися на місце. І несподіванка, і розчарування, і крах надій на особисте щастя. Я так зрозуміла, що мужик її категорично не хоче, щоб у квартирі з ними жили дочка й онук його дружини.

— От гусак який! – обурена подруга Лади.

– Ти не до нього у квартиру збираєшся вселитися. Якщо йому так жінка потрібна, що він одружуватися збирається офіційно, то нехай він і думає щось із житлом. Знімає їм сімейне гніздо, іпотеку бере.

— І навіть не просто у квартиру матері я збираюся повернутися, – киває Лада.

– У нас квартира на двох із мамою. Це житло мого батька, у спадок йому дісталося, а від нього нам із мамою навпіл. Я б через кілька років взяла б іпотеку, пішла б і все. Якби мама шлюб не зібралася реєструвати, звісно.

Я навіть вимагати розділу б не подумала, а тепер – точно думаю про це. Якщо мама так чинить, якщо вона взагалі себе так повела, чому я маю поступатися і реверанси їй робити? І не тільки їй, а ще й мужику, який у мене потенційну спадщину відтяпати збирається?

Батько Влади пішов з життя, коли тій виповнилося 20 років, про те, що мати може затіяти нове офіційне заміжжя і подумати неможливо було.

Але ось такі реалії: у Лади сім’я розвалюється, у мами створюється. А коли Лада нещодавно поділилася з матір’ю планами на відхід від чоловіка, то отримала звинувачення, водоспад сліз і докорів.

— У тебе все розвалюється, тому ти мені хочеш життя зіпсувати? – так мама сприйняла новину.

– Я тебе заміж не гнала, але якщо ти вийшла, та нажила там дитину, то тепер вирішуй свої проблеми сама. Діли спільну з чоловіком нерухомість, купуй, знімай, але дай мені жити нормально. Ти позаздрила, що в мене все добре?

Хочеш зіпсувати, раз у тебе не виходить сім’я? Куди ти прийдеш? Що це в мене буде за життя? Так, половина твоя. За законом, а по совісті?

Лада ж упевнена, що і по совісті половина квартири її. І сказала мамі про це, мовляв, її батько, після якого житло дісталося і їй, і мамі, у страшному сні не міг бачити, що Ладу з дитиною мама не хоче бачити на порозі через стороннього мужика.

— А що тепер, – зітхає Лада. – Додому я повернуся, у будь-якому разі. І, найімовірніше, будемо ділити квартиру спільну. Я іпотеку візьму і мати нехай бере. Із новим чоловіком.

Та знаєш, навіть якщо мужик зіллється, виявиться не готовим до того, що не вся двокімнатна квартира буде в їхньому розпорядженні, я з мамою я тепер однозначно розділюся. Але вже на звичайних умовах: гроші навпіл. Зрештою, до пенсії їй ще далеко, встигне і вона іпотеку виплатити.

Що скажете? Лада права чи ні?

КІНЕЦЬ.