– А не треба було тобі в телефон лізти та перевіряти! – Закричав він, – кому ти краще зробила? Тепер ми розлучимося, і ти залишиш нашого сина без батька! Сподіваюся, ти будеш дуже радіти такому результату.

Рано чи пізно всьому приходить кінець. Всьому. Приходить кінець дружбі, що зародилася ще в ранньому дитинстві, приходить кінець навіть найщирішому коханню, де закохані присягаються любити один одного до кінця життя.

Такий висновок зробила Оксана, яка зіткнулася з тим, що її коханий, який обіцяв любити її все своє життя, зрадив і зрікся її.

Вона це зрозуміла відразу, щойно побачивши, з яким настроєм Андрій приходить з роботи. Тим паче – з роботи у вихідний день!

Він весь світився щастям, так само, як раніше світився щастям, коли повертався додому після побачень з Оксаною.

Шостим почуттям Оксана розуміла, що її сім’я розколюється, але з розпитуваннями лізти вона не хотіла, і з’ясовувати все з криками та істерика – тим більше.

Їй просто треба було знайти докази, переконатися в тому, що як раніше вже ніколи не буде, та закінчити цю бридку історію.

Вранці Андрій пішов у душ. Раніше він лінувався щодня приймати душ, але нова закоханість окрилила його настільки, що він став доглядати за собою ще більше, ніж Оксана. Поки коханий чистив пір’ячко у ванній, Оксана взяла його телефон.

На її щастя, він його розблокував, перед тим, як піти у душ, і екран навіть ще не встиг погаснути.

Не встигла вона ще нічого зробити, як несподівано надійшло повідомлення. Звичайно, коли голубки не бачилися – вони листувалися з ранку до ночі.

«Чим ти зараз займаєшся, любий», – питала гарна руда дівчина в Андрія.

«Він пішов у душ», – не вагаючись відповіла Оксана.

Дівчина кілька хвилин набирала відповідь, але потім надіслала одне коротеньке повідомлення:

«Ви його дружина?»

– Оксано… – це був голос Андрія.

Оксана і не помітила, як він увійшов до кімнати.

– Що ти робиш? Чому мій телефон у тебе в руках? – З волосся Андрія на килим капала вода. Він погано витер голову рушником.

– Спілкуюсь із твоєю новою жінкою, – без вагань відповіла Оксана.

– Дай сюди телефон! – Андрій мокрими руками вихопив телефон. Він прочитав про що вони листувалися, і зблід. Викрутитись не вийде, розумів він.

Оксана мовчала. Заправляла ліжко, складала якісь речі, ходила по кімнаті туди-сюди, але продовжувала мовчати, ніби нічого не сталося.

Андрій не витримав:

– Може, ти скажеш хоч щось? Хоч накричиш на мене?

– Ти вільний, – байдуже сказала Оксана. – Можеш йти до неї.

– І це все? – Андрій не припиняв дивуватися.

– Так, – так само безпристрасно відповіла Оксана, – чи ти пропонуєш мені утримувати людину, яка зрадила мене? Рано чи пізно – ти все одно підеш. Я більше не хочу грати у ці ігри!

– Оксано… Що ти таке кажеш? Я не збирався нікуди йти. В нас сім’я. Ми ж один одному присягалися завжди бути разом. У нас дитина, зрештою.

– У нас сім’я, це так. В нас дитина – це ти також вірно помітив. Андрію, але не кожен сімейний чоловік заводить ще одну сім’ю на боці. Для мене це неприйнятно, тож вибирай її.

Андрій від байдужості, з якою говорила Оксана, скипів.

– А не треба було тобі в телефон лізти, та перевіряти! – Закричав він, – кому ти краще зробила? Так, тепер ми розлучимося! І ти залишиш нашого сина без батька! Сподіваюся, ти дуже радітимеш такому результату!

Оксана повірити не могла, що зрадник зможе звинуватити її в тому, що він зрадник!

Коли він таки пішов, Оксана довгий час проплакала. Син запитував, що трапилося, обіймав маму і втішав, бо йому було боляче бачити її в такому стані.

Але Оксана відповідала, що скоро все пройде, і вони знову будуть щасливими, тільки вже без Андрія. Без тієї людини, яка так легко розпрощалася з ними, та проміняла їх на нове життя.

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.