Ми з мамою моєї доньки Юлі розлучилися близько року тому. Дівчинка залишилася з мамою, а я у свята та вихідні міг її відвідувати, та, звичайно ж, платив аліменти й матеріально допомагав своїй колишній родині.

Колишня дружина зовсім не сумувала про те, що я пішов, бо сама була ініціатором нашого розлучення. Вона була впевнена, що цілком може знайти собі гіднішого чоловіка, який зможе заробляти набагато більше за мене.

Донька їй не заважала, бо з нею постійно сиділи бабусі, або сестра, доки вона ходила на побачення, чи у своїх особистих справах.

Юлька росла дуже тямущою дівчинкою, вона рано почала говорити та ходити. А ще вона дуже любила мене, але не розуміла, чому ж я з ними не живу.

Найчастіше вона діставала маму питаннями про те, коли ж я повернуся. Тоді її мама починала гніватися і кричати, що це не її справа, що в неї скоро буде новий тато, у сто разів краще ніж раніше.

Однак маленькій дівчинці не хотілося якогось чужого дядька, вона хотіла ходити до парку зі мною, годувати там голубів, кататися на гойдалках і їсти дуже смачне морозиво.

Юля дуже сильно сумувала, коли я не забирав її на вихідні, бо ми з її мамою в черговий раз через щось посварилися, і вона забороняла мені брати доньку.

А одного разу Юлі стало зовсім сумно, коли в їхній квартирі оселився незнайомий дядько. Мама назвала його дядьком Альбертом, він подарував моїй крихітці коробку з цукерками, та плюшевого ведмедя, поплескав по щоці, й пішов розмовляти з мамою до іншої кімнати.

Тепер мамі не було діла до дочки, бо вона на всю намагалася догодити своєму новому чоловікові, сподіваючись вийти за нього заміж і поїхати з ним за кордон.

Альберт був тут у відрядженні, тому вирішив кілька днів пожити з дівчинкою та її мамою, щоб звикнути до сімейного життя, адже він не був одружений і не мав власних дітей.

Юлі було дуже нудно, тож вона намагалася залучити до своїх ігор дорослих, але ті відмовлялися, та весь час відправляли її до своєї кімнати, тому, що їм було цікавіше обговорювати свої плани на майбутнє, ніж бавитись з маленькою дівчинкою.

Коли  Юля вкотре влізла в їхню розмову,  чоловік не витримав і зробив зауваження, щодо невихованості дівчинки.

А Юля раптом, несподівано для всіх, сказала:

– Мамо, він злодій, він у тебе гроші взяв!

Звісно, що це була неправда, просто так моя донька вирішила провчити ненависного чоловіка і привернути до себе увагу мами.

Дорослі дуже розгнівалися на таку її поведінку і покарали, залишивши без солодкого, і не дозволивши цілий день виходити з її кімнати.

А наступного ранку колишня зателефонувала мені, і сказала:

– Забирай собі цю маленьку брехуху, можеш навіть назавжди!

Вже за кілька годин ми із донькою збирали у велику валізу її речі, та одяг. Я дуже щасливий, що донька буде жити зі мною!

Звісно, жіночої уваги їй буде бракувати, але я найближчим часом маю надію виправити цю ситуацію! Як все складеться у колишньої, мені байдуже, аби нам жити не заважала!

КІНЕЦЬ.