— А моїм дітям можна твоїх вареничків скуштувати, Людо? — запитала я сусідку.

Вона так подивилася на мене, як на якусь інопланетянку, і каже:

— Так це ж я для своїх дітей взяла.

І так – ні ми, ні мої діти її вареників і не скуштували. Тепер я навіть не знаю, як нам спілкуватися з такими сусідами. Розповім свою історію трохи детальніше і попрошу у вас якоїсь слушної поради.

Ми з чоловіком і двома дітками недавно переїхали в свою квартиру, в новобудову. Робили в ній кілька років ремонт і ось нарешті вселилися в свою нову оселю. З нами на поверсі також живе родина з дітьми.

Ми з Людмилою зустрілися кілька разів на сходовому майданчику, біля дверей наших, потім біля ліфта, потім погуляли з дітьми на майданчику дитячому на вулиці і домовилися якось прийти одне до одного в гості по-сусідськи. Ми їх запросили першими.

Я готувалася, наготувала гарний стіл: запечену картоплю з ароматними спеціями, ніжні курячі відбивні в хрусткій паніровці, грецький салат із соковитими помідорами, бринзою і оливками, домашній узвар, ще й сирник із родзинками на десерт.

Хотілося, щоб гостям було смачно, щоб вони почувалися як удома.

Люда прийшла зі своїми дітьми і мискою вареників. Чоловік у неї був на зміні, вона сказала, що він прийти не зможе. Люда поставила ці вареники біля своїх дітей, і вони їх всі й з’їли. Ми їх навіть не скуштували.

Я намагалася не показувати свого здивування, хоча всередині мене трохи зачепило. Здавалося, це ж гостина, хіба не прийнято ділитися?

Я не те щоб голодна була, але сама ситуація виглядала якось дивно. Вона ж прийшла до нас у гості, ми накрили гарний стіл, а вона принесла їжу тільки для своїх дітей, навіть не запропонувавши іншим.

Розмова за столом йшла мляво. Люда їла наші страви, дякувала, хвалила мій львівський сирник, але її діти сиділи за своєю мискою, навіть не пробуючи нічого іншого.

Я хотіла ненав’язливо запропонувати їм щось із нашого столу, але Люда одразу відповіла:

— Вони таке не їдять.

Виглядало це якось дивно і холодно. Я б зрозуміла, якби в дітей була непереносимість чогось і вона мені про це сказала, або якісь обмеження, але вона ж навіть не дозволила їм нічого запропонувати.

Коли вони пішли, у мене залишився якийсь неприємний осад. Ніби ми й приймали гостей, але атмосфера була зовсім не теплою.

Тепер не знаю, як далі з нею спілкуватися. Вона не виглядає поганою людиною, але таке її ставлення якось збило мене з пантелику. Може, я щось не так зрозуміла?

Що ви думаєте, як тепер поводитися з такими сусідами? Чи варто взагалі продовжувати з ними спілкування?

Джерело