Андрій був незадоволений сімейним життям. Щодня він повертається додому, а на кухні на нього чекає заклопотана дружина. Вона постійно щось готує, варить, випікає. І це повторюється із дня у день. А він би хотів якоїсь романтики, чогось не такого приторного.

Наприклад, прогулятись із коханою, зустрітись із друзями у кафе так, щоб всі йому заздрили, яка поруч з ним розкішна жінка. Він хоче бачити біля себе красиво одягнену даму із гарною зачіскою та макіяжем. Ліза була такою раніше, але нині не доглядає за собою, як колись.

Вона постійно крутиться навколо їхньої дитини, возиться з нею, а себе геть занедбала. Іноді виникає бажання просто піти з дому, щоб не дивися на неї більше у тому розтягнутому спортивному костюмі, який вона носила коли вони ще не були одружені.

Натякав Лізі, що йому не подобається такий її домашній образ. Казав, щоб одягалася гарніше. А вона лише сміється. Каже, навіщо мені наряджатись, якщо я постійно вдома, головне, щоб зручно. До думки чоловіка їй, схоже, байдуже. А може б він хотів повертатись додому і тішитись красою своєї другої половинки.

Ні, це вже не та Ліза з якою він колись познайомився й у яку закохався. Тепер з нею навіть поговорити немає про що. Куди зник той запал? А так би хотілося одного разу прийти додому, а там вечеря при свічках і дружина у мереживній сукні. Але це лише фантазія, якій не судилося втілитись у життя.

Якось Андрій зустрів старого товариша. Вони розговорились і Андрій почав розповідати, як він тепер живе. Він жалівся на дружину, яка та стала нудна й не приваблива, а друг дивився на Андрія круглими очима не розуміючи, що він від неї вимагає:

– Всі наші знайомі вважають, що тобі неймовірно пощастило з Лізою. Вона, мало того, що красива, ще й господиня прекрасна! Коли до вас не заходив, завжди у хаті прибрано, їсти наготовлено, дитина доглянута. А головне, вона тебе кохає. Чого ще від неї можна вимагати?

– Нема в ній якоїсь загадки, родзинки… Розумієш мене?

– Не розумію і навряд, чи зрозумію..

Андрій довго думав і прийняв рішення. Він повідомив дружині, що йому потрібно розібратись з власними почуттями, тому він певний час поживе у батьків.

Ліза не сказала ні слова, лише сльози, що струмками покотились із її очей видавали той біль, що охопив її душу. Та Андрію було байдуже. Він цього навіть не помітив. Узяв валізу й зачинив за собою двері. Вже два місяці чоловік живе у батьківському домі.

Якось на вулиці він зустрів Лізу. Та йшла поруч з його товаришем, якому він на неї жалівся. Дружину було не пізнати – красива, доглянута, саме така, якою він хотів її бачити. З ним за руку йшов його син. Андрію аж дух перехопило. Він поглянув на себе зі сторони. А що тепер я?

Неохайний, мама не дбає так про мене, як Ліза, не прасує щодня свіжі сорочки. Каже, що він вже не дитина, щоб мама опікувалась ним. І страви у неї не такі смачні, як у Лізи. Вже забув, що таке свіжа випічка на вечерю.

В кінці дня набрався хоробрості й прийшов до Лізи з вибаченнями. Він приніс величезний букет квітів та благав дружину пробачити йому неоглядність та байдужість. І у всьому звинувачував лише себе. Казав, що все переосмислив і вона його єдина, кращої для нього просто не існує.

З того часу він допомагає Лізі по дому. Дає їй час на себе. Єдине, що готувати так смачно, як Ліза він, так і не навчився. А головне, син радіє, що татко проводить з ним багато часу і мама завжди у хорошому настрої. Виявляється, так мало треба для щастя.

Згодом Ліза зізналась Андрію, що це його товариш підмовив її прогулятись перед ним, щоб чоловік зрозумів, що він може втратити та одумався.

КІНЕЦЬ.