Чоловік останнім часом все частіше став обурюватися, що це несправедливо, коли він працює на двох роботах, а я лише на одній. Ми ж сім’я, ми повинні долати все разом.

Таке відчуття, що він забув, через кого у нас ця ситуація склалася. Хто є причиною наших проблем. А причина саме мій чоловік, який широким жестом вирішив порадувати батьків та сестру.

Це називається запаморочення від успіхів, що не відбулися. Він повірив у те, що незабаром отримає фінансовий проект, тому грошима можна кидатися праворуч і ліворуч.

На руках у нього цих грошей ще не було, але він вважав, що це дрібниці і набрав кредитів. Зі мною він навіть не вважав за потрібне порадитися.

Про своє майбутнє багатство він похвалився, я зі стриманим оптимізмом чекала на цей грошовий водоспад. Але мені б і на думку не спало ділити шкуру ще не вбитого ведмедя.

А ось чоловік вирішив не розмінюватися на дрібниці. Взяв кредит, щоб батькам ремонт зробити, потім сестра його заміж намилилася, то він ще один кредит узяв. Як він міг відмовити, коли сестра попросила?

Я ж голову ламала, звідки в свекрів дорогий ремонт намалювався, якщо стільки грошей пішло на організацію пишного весілля дочки?

У чоловіка спитала, але він відмахнувся. Я далі з’ясовувати не стала, бо рахувати чужі гроші не привчена. Здивувалася, запитала, не отримала відповіді і забула про це.

Тільки дарма я тоді не почала його розпитувати, хоча на той момент уже все трапилося, нічого вже було не змінити. Кредити він уже набрав, гроші витрачено.

Найсмішніше, що він пропонував і нам у квартирі ремонт зробити, на кшталт, візьмемо кредит, зробимо, а там уже й проект на нього впаде, з нього і розплатимося.

Я тоді відмовилася, п’ять років жили зі старим ремонтом, ще півроку точно проживемо. Не люблю я кредити, вони мене нервують, мене бісить, коли я комусь винна.

Вже не знаю, чи були в курсі свекри та зовиця, що вони гуляють у кредит, але коли все розкрилося, дуже натурально вдавали, що вперше про це чують.

Про те, що у нас є кредити, я дізналася від сумного чоловіка, який прийшов весь пониклий і розповів, що він не отримав проекту, клієнт вирішив почекати. Заплатили за консультацію та й усе.

Ну, я почала заспокоювати, що нічого страшного не сталося, всяке буває. Буде інший жирний проект, на якому він зможе проявити себе. Пам’ятаю, пораділа тієї хвилини, що не піддалася і не погодилася на кредит.

Чоловік мого спокою не поділяв. Він почав психовати, що я нічого не розумію, йому тепер борги треба віддавати, а як це зробити, якщо зарплати не вистачає.

Виявляється, він два місяці тягав гроші з нашої спільної заначки на ремонт, щоб платити за кредитами. Все сподівався, що таки отримає той проект і все поверне. Але не склалося, тож він вирішив мені все розповісти.

Мої емоції не передати словами, особливо коли я почула, на яку суму кредитів він набрав. Звичайно, йому тепер важко їх віддавати та ще й так, щоб я нічого не зрозуміла.

Поскандалили ми, але робити щось треба. Було вирішено, що чоловік шукатиме другу роботу. Затягнемо тугіше пояси і якось викручуватимемося з цієї ситуації. А що ще робити? Назад не відмотаєш.

Чоловік спочатку зрадів, що я не пиляю, не влаштовую істерики, не погрожую розлученням, а пропоную варіанти вирішення проблеми.

Другу роботу він знайшов швидко. Сидів вечорами і у вихідні, щось за комп’ютером чаклував. Я навіть не вникала, що саме він робить. Платять і добре.

Я мала свої проблеми. Наприклад, треба було якось зводити сімейний бюджет, щоб і на кредити вистачало, і на продукти, і на комуналку, і якісь особисті потреби.

Іноді виходило так, що до зарплати ще три-чотири дні, а грошей уже немає, бо трапився форс-мажор якийсь. І тут доводилося викручуватися.

До кінця кредитів ще працювати і працювати, а чоловік раптом став виявляти невдоволення ситуацією, що склалася.

– А чому тільки я працюю на двох роботах? Це не чесно! – почав обурюватись чоловік.

Мабуть, я маю не лише до копійки виміряти сімейний бюджет, а ще й на другу роботу йти, щоб нам було легше жити.

Але я не вважаю себе зобов’язаною горбатитися через дурість чоловіка. Достатньо того, що я на розлучення не подала і погодилася розхльобувати разом із ним усю цю кашу.

Мені доводиться нагадувати чоловікові, що саме через нього ми й потрапили до цієї ситуації, тож не йому скаржитися. Поки спрацьовує, але обурюватись він став дедалі частіше. Мене це наводить на сумні думки.

КІНЕЦЬ.