А чого це я з татом не схожий? Може, я не його син? – після цього питання 5-річного Мишка за столом настала тиша, батько похмуро глянув на матір, а та чомусь почервоніла…

— А чого це я з татом не схожий? — раптом спитав 5-річний Мишко у мами. — Може, я не його син? За столом настала тиша. Батько відсунув тарілку з щами і подивився на Мишку, потім на дружину, яка чомусь почервоніла. Повернувшись до сина, впевнено запитала: — Ти з чого взагалі це взяв?

— Ну… багато хто каже, що ми з татком зовсім не схожі… — тихо промовив Мишко. — Перестань говорити нісенітницю, — сказав глава сімейства.

-Гляди-но, у тебе ніс такий же як у мене, бачиш? — Бачу. — кивав Мишко. — І очі в обох блакитні, га? — вів далі батько. — Ага. — знову погодився хлопчик. — Приб’ю. — раптом промовила мати. Кого? — здивовано спитав її чоловік.

— Поки не знаю… Мишко, хто тобі сказав ці дурниці? Говори, швидко… — на підвищених тонах питала мати. — Не kричи на сина! — обійнявши Мишка, сказав чоловік. — Його прови ни нема ні в чому. Якщо хтось ви нен, то сама знаєш, хто… — Чого? Ти на що натякаєш? — Кри чала жінка.

— А якщо ти кажеш правду, чого так рознер вувалась тоді? — продовжував тиснути на дружину чоловік. — Я не рознер вувалась, просто не хочу, щоб про мене говорили rидоти!

— Ніхто ще не казав про тебе нічого! — Тоді на що ти натякаєш і в чому мене підозрюєш? Якщо ти таке міг про мене подумати, то не любиш! — А може, ти мене не любиш?

— Мамо, тату, ну що ви сkандалите? — здивувався Мишко. — Все ж просто, мені треба молоток і пила… Щоб стати схожим на тата. — Чого? — в один голос спитали здивовані батьки.

— Коротше, з моєї ви ни знову зламався табурет у садку. І Наталя Федорівна сказала: “Ну що ж ти, Мишко, зі своїм татом не схожий? Може, ти не його синочок?

Тому що він нам тут усе ремонтує, а ти можеш лише ламати! Татко, так що з молотком та пилкою? — Позичиш? Треба відремонтувати стілець. Жінка nлакала, батько голосно сміявся, обіймаючи дружину та Мишка. А хлопчик дивився на них і не розумів, чому вони так поводяться.

КІНЕЦЬ.