— Стьопо, здоров, куме, — почав Павло. — Слухай, я тут порахував, і ти мені винен за вчорашній шашлик. Ну, за м’ясо, за дрова, за інше. Думаю, дві тисячі гривень буде нормально
Був спекотний літній день, коли сонце гріло так, що асфальт у селі, здавалось, ось-ось розплавиться. Кум Степан, чоловік кремезний, з гучним голосом і добродушною вдачею, зібрав свою сім’ю — дружину […]
Ірина б нічого не запідозрила і жила собі тихо і мирно, якби не дивний дзвінок серед ночі. “Зіна Булочки”. «Які це ще булочки дзвонять нам о другій годині ночі?» – подумала вона
Ірина б нічого не запідозрила і жила собі тихо і мирно, якби не дивний дзвінок серед ночі. Чоловік міцно спав, а трель його телефону лунала на весь будинок. Ірина прокинулася. […]
Рік, доню. Усього рік, — лунав у пам’яті голос батька. — Я не проти твого Діми. Я проти твоєї сліпоти. Ви знайомі три місяці. Хай він доведе, що любить тебе, а не мої гроші. Живіть на свої. А від мене — жодної копійки. Подивимося, з чого він зроблений.
— Ну справді, Аню, ти як мала дитина. Мої гроші — це мої. Твої — це твої. Усе чесно, — Діма відкинувся на спинку дивана й голосно, від душі розсміявся. […]
— Хочеш, я тобі порошків спеціальних дам? Хао може дістати, миттю схуднеш! — Краще нехай твій Хао собі якихось порошків знайде, щоб не так активно розмножуватися, — парирувала Катерина. — Чи ви вирішили всю земну кулю заселити? Катерина любила робити зауваження про те, що чоловік у сестри — китаєць
У мами було дві доньки: одна улюблена, а інша — ні. Як мама обрала, хто буде улюбленою, Катерина не знала. Тільки ось дітям її сестри Тетяни на Новий рік діставалися […]
— І на роботу до мене бігала, мало не проклинала. Розслідування якісь проводила, моє минуле копирсала, плітки розпускала, місто в нас невелике, мовляв, я найдавнішою професією заробляла, звідси й донька. І, звісно ж, сина відмовляла не просто одружуватися, а взагалі поруч зі мною знаходитися
«Поїзд поїхав. І хоч як кажи про милосердя, а його в мене немає», — розповідає Марина. — Так, хай вона була невдоволена вибором сина, боялася, що після неї її статок […]
Марія завмерла на порозі, охоплена крижаним жахом. Кімната була напівтемною, із засмикнутими брудними шторами, крізь які пробивалося тьмяне світло. Повітря було густим, застояним, просоченим запахом ліків, немитого тіла і чогось кислого, немов тут давно не відчиняли вікна. На ліжку під пом’ятою простирадлом лежав чоловік — її батько
Марія перестала любити чоловіка. Не могла сказати, коли саме це сталося, але те почуття, яке вона відчувала раніше, зникло. Важко сказати, хто був у цьому винен. Може, Стас, який після […]
— Ну що ти порівнюєш, Вітю. Аллочка завжди виділялася, завжди знала, що вона хоче, на відміну від молодшої сестри своєї. А Таня твоя ледве технікум закінчила. І працює ткалею на фабриці, ну є різниця — ткаля чи банківський працівник?
— Вітюшо, радість яка, Аллочка приїжджає за тиждень, ти уявляєш! Ми з тобою її скільки часу, та вже, напевно, майже рік не бачили. Працює у великому банку, її знову підвищили, […]
Леся не бачила свою подругу ось уже 18 років, і за цей час багато чого змінилося. Після того, як Ольга забрала у неї коханого, Лесі стало важко навіть згадувати про старі часи. Вона ніколи не очікувала, що її найкраща подруга виявиться такою підлою, що вкраде у неї Ярослава, з яким вони мріяли про спільне життя. “Пробач мені, Лесенько”, – прошепотіла Ольга в слухавку. “Я давно все пробачила”, – відповіла Леся. “Мені шкода, що в тебе так сталося”. Ольга розплакалася, проклинаючи той день, коли забрала у Лесі Ярослава. Вона зрозуміла, що це не принесло їй щастя, і заплатити за це доведеться надзвичайно високу ціну. Але вже нічого не повернеш назад
Леся не бачила свою подругу ось уже 18 років, і за цей час багато чого змінилося. Після того, як Ольга забрала у неї коханого, Лесі стало важко навіть згадувати про […]
Я ніколи не мала причин йому не довіряти. Ми завжди ділилися всім – телефонами, планами, мріями. Коли його телефон задзвонив, поки він мив посуд, він зазвичай просив: “Прочитай мені, будь ласка”
Коли Кароліна побачила на телефоні свого чоловіка Данила повідомлення “Я чекаю дитину”, вона спочатку посміялася, подумавши, що це помилка. Але коли надійшло ще одне повідомлення – цього разу із запрошенням […]
Стас підняв свій келих, але дивився не на мене. Його погляд, теплий і трохи нервовий, був прикутий до моєї сестри. До Оленки. Вона сиділа навпроти, смикала край серветки і натягнуто посміхалася.
— А тост? — голос чоловіка прорізав густий аромат запеченого м’яса. — За сім’ю. За те, щоб вона ставала тільки більшою. Стас підняв свій келих, але дивився не на мене. […]