15 років для Ліди пройшли як один день, хоча це було важке і довге випробування. Вона вирушила на заробітки заради своїх дітей, щоб забезпечити їх майбутнє. Саме через це, хоч і з великими труднощами, Ліда поїхала за кордон. Залишати рідну домівку, дітей – це було дуже важко, але Ліда розуміла, що більше нікому не дбати про них, окрім неї самої.

Її сімейне життя з чоловіком Степаном не склалося. Якби хтось запитав Степана, чому він одружився, він навряд чи зміг би відповісти. Так сталося, що підійшов час, і всі одружувалися, отже, він вирішив зробити пропозицію сусідці Ліді, хоча не був готовий до сімейного життя.

Молоде подружжя спочатку жило разом з батьками Ліди, і ті всіляко допомагали. Степан був радий такій ситуації – йому не треба було турбуватися, адже теща з тестем все робили за нього.

За кілька років з’явилося двоє дітей, і Ліда активно ними займалася, тоді як Степан більше часу проводив поза домом. Його часті гулянки і байдужість до родини не залишали Ліді жодних надій на зміни. Тож вона прийняла рішення подати на розлучення. Вона добре розуміла, що буде важко самій із двома дітьми, але розлучення з таким чоловіком було набагато кращим варіантом.

Поруч із Лідою жив Іван – чоловік, який багато років тому втратив свою дружину і сам виховував сина. Іван був хорошим другом і сусідом для Ліди. Коли Ліда залишилася одна, Іван постійно допомагав їй по господарству, що вона дуже цінувала.

І ось, коли Ліді було 40 років, вона вирішила поїхати на заробітки за кордон. Цей крок був важким для неї, адже вона повинна була залишити дітей, але вона бачила, як важливо це для їхнього майбутнього. Ліда знала, що її доньки ось-ось хочуть виходити заміж, а у них навіть не було житла. Як же вона могла дати їм придане, якщо сама залишалася без можливості забезпечити їх?

Перед від’їздом Іван зізнався Ліді в своїх почуттях, але розумів, що не може її затримати. Він вважав, що Ліда має думати про своїх дітей і їхнє майбутнє. Ліда поїхала до Італії, а Іван продовжував допомагати її батькам і дітям.

Після кількох років важкої праці Ліда купила квартиру для старшої доньки, а потім – і для молодшої, аби уникнути будь-яких непорозумінь і образ серед дітей. Вона була впевнена, що виконала свій обов’язок перед дітьми, і тепер могла спокійно зосередитися на тому, щоб зібрати гроші для майбутнього.

Ще п’ять років Ліда висилала гроші Івану, і він займався ремонтом її батьківської хати. Вони обидвоє мріяли, що коли Ліда повернеться, вони зможуть жити разом. У цей час, хоч і не афішуючи, Ліда і Іван планували своє спільне майбутнє, навіть якщо її діти про це не знали.

Якось Ліда дізналася, що її старша донька, яка вже була заміжня і жила в квартирі, купленій мамою, не розуміла, чому Іван допомагає з ремонтом. Вона була впевнена, що це просто дружня допомога.

Коли старша донька дізналася, що Ліда планує одружитися з Іваном, вона була вражена і сильно обурена. Вона навіть підняла такий крик, що всі в селі почули.

Ліді було боляче, адже вона сподівалася на підтримку старшої доньки, але в той же час вона розуміла, що її життя, її вибір і її рішення мають значення тільки для неї. Старша донька вже мала своє життя і не могла диктувати Ліді, що їй робити.

А от молодша донька, Іринка, здивувала маму. Вона відкрито зізналася, що вже давно зустрічається з сином Івана і вони планують побратися. Ця новина стала для Ліди приємною несподіванкою.

Так, на здивування Ліди, все склалося дуже добре. Іван став її чоловіком, а Іринка знайшла своє щастя з сином Івана. Родина таки отримала гармонію та щастя, хоча старша донька залишилася ображеною, вважаючи, що мама і сестра її зрадили, бо вона отримала квартиру, а їй нічого більше не дісталося. Вона не розуміла, чому мама в її віці зібралася заміж, і вважала, що це лише її вигадка.

Ось так переплелися долі двох родин. Усі були щасливі, окрім старшої доньки, яка не змогла прийняти вибір матері та сестри. Вона не могла зрозуміти, чому для мами так важливо заміжжя, але насправді це був лише її вибір, її шанс на нове щастя.