– Хочеш грибів – давай 300 гривень! Або йди й сама збирай! – Не чекала я, що невістка така нахаба. Мусила її на місце поставити

Мій син Віталік завжди був хорошим. Мабуть, тому йому не щастило в особистому житті. З першою дружиною Наталею прожив сім років, а тоді вона пішла до іншого. Згодом довго не міг довіряти нікому. І лише в 42 роки знову наважився на стосунки.
Його обраниця Тетяна також була далеко не молодою. Їй виповнилось 38 і мала 14-річну донечку. Звісно, я від такого в захваті не була:
– Ти знаєш, як не просто з підлітками! Нащо тобі це?
Та він не послухав. Вони побралися і згодом Таня завагітніла. Я вирішила більше не втручатися, адже мріяла про онуків.
Та коли невістка збагнула, що Віталік нікуди не дінеться – остаточно знахабніла. Постійно командувала ним, а тоді вирішила, що й зі мною так можна.
Коли я приходила – могла сказати, що їй потрібна допомога в прибиранні, бо вона погано почувається. Або приходила до мене й брала усі продукти, які хотіла.
І ось зараз влітку я, як завжди, почала ходити по гриби. Дуже це полюбляю. І, зазвичай, поєдную приємне з корисним.
Адже продаю білі гриби на ринку. Зараз вони доволі дорогі. 300 гривень за кілограм. Це дає мені змогу згодом придбати щось вартісне чи підготуватись до зими.
Днями я прийшла з лісу і взялась перебирати зібрані гриби, аби йти з ними до лісу. І тут пришла Таня. Вона взяла відерце з найкращими маленькими грибочками:
– О, ці нам!
Я тоді не заперечила. Та не думала, що наступного дня вона знову прийде і забере гриби.
– Ні-ні, досить, що ти вчора взяла!
– Вам що для нас шкода?
– Хочеш грибів – давай 300 гривень! Або йди й сама збирай!
– І ви з рідного сина братимете гроші?
– З сина ні, а з тебе буду!
– Я йому все розповім. Так не можна. Ви ж їх назбирали!
– А ти думаєш, що так просто. Я встаю у 4 ранку і пішки йду до лісу. Спробуй раз і зрозумієш!
Вона пішла геть ображена. Та я мусила це зробити. Набридла мені вже поведінка Тетяни.
Впевнена, що син ображатися буде. Але мав би й свою матір зрозуміти. Згодні? А ви як гадаєте, правильно я вчинила чи ні?