— Господи!!! Та що ж ти наробила?! — верещала свекруха, аж обличчя скривилося від люті.

-У мене ж за три дні ювілей, як я в такому вигляді гостям покажуся? Андрію! Андрію, іди сюди негайно! Дивись, що зробила твоя дружина! Вона ж мене понівечила! Що тепер із цим робити? Вижени її геть!

Ксенія завжди мріяла про доньку. Їй хотілося заплітати косички, купувати гарненькі сукні, а коли дізналася, що в них із Андрієм буде дівчинка, її щастю не було меж. Вони назвали доньку Лією. Дівчинка зʼявилася на світ з довгим чорним волоссям.

Подружжя планувало жити з матір’ю Андрія щонайменше рік, поки не добудується їхня власна квартира. Єлизавета В’ячеславівна була проти, але синові не висловлювала претензій.

Вона боялася, що запальний Андрій розлютиться і перестане з нею спілкуватися. Таке вже траплялося, і конфлікти між сином і матір’ю виникали, як завжди, через Ксенію.

Єлизавета В’ячеславівна, яка все життя працювала на керівній посаді, звикла до беззаперечного підкорення, але Ксюша прогинатися під свекруху не збиралася.

Найбільше діставалося невістці, коли вона була при надії.

— Припини стільки жерти! — говорила свекруха. — Ти за цей період набереш кілограмів тридцять! Потім будеш роками їх скидати. Як ти житимеш із зайвою вагою?

— Якось проживу, — безтурботно відповідала Ксенія.

— Багато жінок стрімко худнуть, коли годують грудьми. Сподіваюся, мені теж пощастить.

— Ну, звісно, — скривилася свекруха.

— Я бачила твоїх найближчих родичів, і сміливо можу сказати, що генетика в тебе нікудишня. За пару місяців не схуднеш. Думати про фігуру треба вже зараз!

— Мамо, — втручався Андрій.

— Тобі що, шкода їжі для Ксюші?

— Мені не їжі шкода, мені тебе шкода! Як ти житимеш із товстою дружиною? Покохав красиву, струнку, а виявилося…

— Мамо, що за стереотипи? — ставав на захист дружини Андрій.

— Я Ксюшу будь-якою любитиму! Зайва вага на стосунки не впливає!

— Це ти зараз так кажеш, — відповіла Єлизавета В’ячеславівна.

— Подивимося, як після появи дитини заспіваєш!

Ксенія із задоволенням жила б окремо, але можливості поки не було. Їхня квартира, яку вони купили на етапі будівництва, ще не була здана в експлуатацію. Забудовник обіцяв ключі через два-три місяці. Але там ще треба було робити ремонт, тож про переїзд не варто було й мріяти.

Ксенія з немовлям повернулася до квартири свекрухи й одразу засмутилася: дитячий куточок, який вона любовно облаштовувала, Єлизавета В’ячеславівна переробила.

Свекруха пояснила:

— Навіщо ці малюнки на стінах, ще й такі незграбні? Ксюшо, якщо не вмієш, не берися! Дитині абсолютно байдуже, в якій кімнаті лежати. Коли з’їдете, мені ж ремонт робити. Малюнки я заклеїла. Килимок білий, що ти постелила біля ліжечка, викинула. Він тільки бруд збиратиме.

Судячи з того, що прибирати ти не дуже любиш, дитина буде постійно дихати пилом. До речі, ніяких м’яких іграшок — у них теж збирається всяка зараза. Соску не давати, щоб не псувати прикус. І обов’язково купати в солоній воді, ніякого мила!

Ксенія відчайдушно боролася зі свекрухою за право бути матір’ю. Єлизаветі В’ячеславівні вона часто говорила:

— Я, звичайно, вам вдячна за поради, але дозвольте мені самій вирішувати, як дитину годувати, купати й одягати. У вас, Єлизавета В’ячеславівна, трохи застаріле уявлення про материнство.

Звичайно, Андрію ж майже тридцять п’ять. Стільки років минуло.

— Я краще знаю, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – у материнства, як ти висловилася, немає терміну давності, поради мої ніколи актуальності не втратять! Слухай мене, Ксюшо, і буде тобі щастя.

Андрій теж матір часто відсмикував, що Єлизавету В’ячеславівну дуже ображало:

— Я не зрозумію, синку, відколи моя думка для тебе перестала бути авторитетною? Ти теж, як Ксенія, вважаєш, що я лізу не у свою справу?

— Мамо, будь ласка, дай нам побути батьками! Знадобиться твоя допомога, ми обов’язково її в тебе попросимо. Не потрібно думку свою нав’язувати. Ксюша – мати, і вона сама знає, що для нашої дочки краще!

До півроку Лії, Єлизавета В’ячеславівна стала заводити розмову про стрижку:

— До року дитину обов’язково потрібно постригти наголо!

— Навіщо? – здивувалася Ксюша

— Так годиться, – відповідала Єлизавета В’ячеславівна, – щоб волосся в дитини виросло міцним, красивим.
— Воно й так гарне. Подивіться, яке густе. Ще зовсім трохи, і можна буде косичку заплітати.

Волосся у малятка дійсно було розкішне – чорне, як смола, кучеряве, росло дуже швидко. Ксенія не могла дочекатися моменту, коли зробить доньці перший бант. А Єлизавета В’ячеславівна продовжувала гнути свою лінію.

З ремонтом у власній квартирі вдалося впоратися раніше, Андрій і Ксенія з’їхали з квартири Єлизавети В’ячеславівни і нарешті зажили самостійно. Свекруха в гості навідувалася часто і продовжувала критикувати невістку. То пледи, якими заправлені ліжка, до інтер’єру не пасують, то штори негарні, то дитина занадто кошлата.

З приводу волосся Лії у Єлизавети В’ячеславівни начебто був окремий пунктик:

— Ксенія, їй через три тижні виповниться рік. Її потрібно поголити наголо!

— По-перше, Єлизавета В’ячеславівна, я десь читала, що стрижуть дітей навпаки, після року. А по-друге, це не обов’язково. Хтось у цю прикмету не вірить і нічого поганого з ними не трапляється.

— І мене, і тебе, і Андрія – всіх голили, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – тобі що, складно дитину до перукаря відвезти? Та навіть везти нікуди не треба, машинку купити і все!

Ксенія сподівалася, що її свекруха все ж таки проявить розсудливість і залишить маленьку Лію в спокої.
Хоча передчуття чогось нехорошого, жінку не покидало. Їй здавалося, що Єлизавета В’ячеславівна щось задумала, і інтуїція Ксюшу не підвела.

Ксенія збиралася на ювілей свекрухи. Хотілося мати пристойний вигляд, тому жінка записалася до перукаря і на манікюр. Торжество мало відбутися в неділю, і в суботу вранці Ксюша зателефонувала свекрусі:

— Єлизавета В’ячеславівна, добридень. Ви сьогодні вільні?

— У принципі, так. А що?

— Не могли б ви кілька годин із Лією посидіти? Я на фарбування записалася, і ще хотіла нігті в порядок привести.

— Що, послухалася моєї поради? – з’їхидничала Єлизавета В’ячеславівна, – вирішила все-таки собою зайнятися?

Ксенія зробила вигляд, що нічого не помітила і продовжила:

— Їжу для Лії я із собою привезу, не хвилюйтеся, вам нічого готувати не доведеться. Можете, якщо з’явиться таке бажання, з нею погуляти. Візочок теж, якщо необхідно, привезу.

— Посиджу з дитиною, так уже й бути, але за відповідну послугу! Наведеш порядок у мене в квартирі. Учора в мене весь день боліла голова, з ліжка встати не могла, нічого не робила.

— Добре, – погодилася Ксенія, – домовилися!

Ксюша привезла доньку до свекрухи, дала кілька рекомендацій Єлизаветі В’ячеславівні і поїхала в перукарню.

Щойно Ксенія сіла в крісло, в душі в неї здійнялася хвиля страху. Чомусь з’явилося занепокоєння. Жінка не розуміла, про що хоче попередити її інтуїція.

У перервах кілька разів вона телефонувала свекрусі, і Єлизавета В’ячеславівна Ксенію заспокоювала:

— Усе нормально, Лія поїла, зараз грається. Можливо, трохи пізніше підемо прогуляємося.

Недобре передчуття Ксенію не покидало, вона зателефонувала чоловікові і попросила:

— Андрійко, ти можеш ненадовго вирватися з роботи?

— Так, зараз клієнтів немає, тиша. А що трапилося?

— З’їзди, будь ласка, до своєї мами. Я зараз у перукарні сиджу, з фарбуванням уже закінчують. Лію я залишила в неї. Якось гидко на душі, не можу зрозуміти, чому.

— Та годі тобі, – засміявся Андрій, – просто ви з Лією до сьогоднішнього дня ніколи надовго не розлучалися, тому, напевно, ти і переживаєш.

— Може бути. Але виконай усе ж таки моє прохання, не можу знайти собі місця.

Андрій пообіцяв, що до матері з’їздить і потім передзвонить. Минула година, але дзвінка від чоловіка вона так і не дочекалася.

Ксенія набрала його номер сама.

Андрій слухавки не брав довго:

— Чому не передзвонюєш? – накинулася на чоловіка Ксенія. – Ти що, не поїхав?

— Поїхав, – відповів Андрій таким тоном, що у Ксюші всередині все похололо.

— Кажи, що сталося. Негайно кажи!

— Ксюшо, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла.

Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала!
— Наголо? – одразу запитала Ксюша.
— Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько.

На манікюр Ксюша не залишилася, одразу ж після фарбування, до пуття не роздивившись результат, жінка рвонула додому до свекрухи.

План помсти в голові Ксенії визрів одразу. Залишати без уваги витівку свекрухи вона не збиралася.

Єлизавета В’ячеславівна виглядала задоволеною. Свекруха, тримаючи лису онуку на руках, щасливо посміхалася:

— Ну ось, тепер у Лієчки виросте міцне волосся, таке ж як у бабусі. Так, моя красуне? Косу будеш носити довгу, до попереку!

Скандалів Ксенія свекрусі закочувати не стала, вона посміхнулася їй у відповідь і запитала:

— Давайте я прибирання почну? Часу не так багато, мені потрібно ще й у себе вдома порядок навести.

Єлизавета В’ячеславівна на таку реакцію зовсім не розраховувала, задоволена посмішка тут же сповзла з її обличчя.

Свекруха думала, що невістка влаштує їй скандал, а Ксенія, навпаки, здавалася умиротвореною.

Ксюша роззулася і відразу ж попрямувала на кухню. Там вона одягла фартух і відчинила шухляду, у якій зберігалися столові прибори.

— Японський, – подумала жінка, крутячи в руках важкий ніж, – гострий, напевно. Зараз ми це й перевіримо.

Ксюша покликала свекруху:

— Єлизавета В’ячеславівна, можна вас на хвилинку? Скажіть, будь ласка, ось цю стільницю яким засобом протерти потрібно?

Свекруха передала онуку синові й пішла на поклик. Дочекавшись, поки Єлизавета В’ячеславівна повернеться до неї спиною, Ксенія вчепилася у волосся ненависної свекрухи і смикнула його на себе.

Поки Єлизавета В’ячеславівна тріпотіла і намагалася вирватися, Ксюша відрізала її косу під корінь:

— Треба ж, як вам личить, – з’їхидничала невістка, кидаючи під ноги очманілій свекрусі її косу.

На своєму ювілеї ви своєю красою всіх затьмарите! З прибиранням розберетеся як-небудь самі. Мені ніколи.
Єлизавета В’ячеславівна заверещала…

На крик прибіг Андрій. Чоловікові довелося розтягувати по різних кутках розлючених жінок.

— Ноги щоб твоєї більше в моєму домі не було, – кричала свекруха.

— Та не дуже і хотілося, – відповіла Ксенія, забрала дитину і поїхала.

Андрій на дружину через її витівку не ображався, він став на бік дружини. Єлизавета В’ячеславівна на невістку затаїла образу, тепер вони не спілкуються.

Волосся у маленької Лії виросло – правда, каштанове й абсолютно пряме.