Олеся не могла повірити своїм вухам, коли випадково почула розмову доньки з чоловіком. Вони не знали, що вона стоїть біля дверей, і їхні слова вразили її до глибини душі. Сергій, зять, відверто вимагав, щоб теща терміново покинула їхній дім.

– Вибирай – або я, або вона, – твердо заявив Сергій.

– Сергію, але це ж мамина квартира. Як я їй скажу, що їй треба забиратися з власного дому? – запитала Наталка, намагаючись знайти хоча б якийсь компроміс.

– Не знаю. Придумай щось, якщо хочеш, щоб я залишився, – відповів чоловік, його тон не залишав місця для сумнівів. – Врешті-решт, ми ж її не на вулицю виганяємо. Пропонуємо переїхати в комфортний будиночок за містом, де їй буде зручніше.

– Та як можна говорити про комфорт, коли в цьому “комфортному” будинку за 30 років навіть ремонту не було? Як мама там житиме, якщо там немає навіть нормальних умов?

– Я все сказав, а ти думай і вирішуй, – він холодно закінчив розмову.

Олеся не витримала і поспішила до своєї кімнати, де одразу розплакалася. Якби її чоловік був живий, він би точно не дозволив такого, адже вони завжди були разом і підтримували одне одного. Але він пішов з цього світу багато років тому, і вона залишилася одна, без підтримки.

Чотири роки тому Наталя вийшла заміж, і з того часу вони з Сергієм стали жити в квартирі Олесі. Спочатку вона віддала молодятам більшу кімнату, сама ж перевелася до меншої, щоб дати їм більше простору. Через рік, коли у них з’явилася дитина, Олесі довелося переміститися на кухню, оскільки маленькому малюку потрібна була окрема кімната.

Зараз сім’я чекала на другу дитину, і Сергій почав наполягати, що в тісному житлі їм буде затісно. Він запропонував, щоб Олеся переїхала до свого старого будинку в селі. Хоч місце було гарне, але хата стара, без усіх сучасних зручностей. І, зрозуміло, Олеся була проти такої ідеї.

Тим не менш, Олеся вирішила, що не буде чекати моменту, коли зять покине її доньку з двома дітьми. Вона вирішила, що для її щастя, її донька повинна залишитися в родині з чоловіком, а вона сама поїде в село.

Зранку вона зібрала своїх рідних на збори, де оголосила, що вирішила переїхати в село і залишити їх. Вона попросила Сергія лише про дві речі: допомогти з переїздом і допомогти навести порядок у будинку.

Сергій був навіть радий. Він негайно сказав, що завтра вони поїдуть і зроблять все необхідне.

Але Наталя одразу помітила, що щось не так. Вона бачила, що в очах матері сум. Вона запитала:

– Мамо, все в порядку?

Олеся відповіла, що все добре, але було видно, що вона приховує біль.

Невдовзі в суботу Сергій привіз Олесю до її будинку в селі. Він прибрав усе, привіз новий стіл на кухню, кілька крісел і позабудовував деякі старі неполадки.

Хоч і було сумно, Олеся розуміла, що так буде краще для її доньки. Тепер вона могла частіше відвідувати сусідів, і Марина, одна з них, стала для неї доброю подругою. Вони часто пили чай і обговорювали різні справи.

Одного дня Марина запросила Олесю на чай, і під час цього візиту з’явився брат Марини – Анатолій. Виявилося, що він давно розлучений, живе один, і має багато фінансових можливостей. Він одразу звернув увагу на Олесю. Вона не була схожа на інших жінок, яких він зустрічав, і йому здалося, що в її очах є щось рідне, близьке.

Анатолій вирішив не витрачати час і запропонував Олесі бути разом. Вона погодилася, і так вони стали парою. Олеся почала жити в його шикарному будинку, далеко від тієї бідної хати в селі.

Наталя і Сергій дізналися про це пізніше. Сергій негайно приїхав до тещі, аби привітати її з новим життям і одночасно попросити фінансової допомоги. Анатолій одразу зрозумів його наміри і, без зайвих слів, пояснив:

– Якщо ти не хочеш мати проблеми, то не чіпай мою дружину. Я більше не дозволю вам знущатися з неї.

Після цього Сергій повернувся додому. Він знову почав скаржитися на Олесю, вимагаючи, щоб Наталя попросила в неї грошей. Але Наталя, яка й так почувалася винною за те, як несправедливо вчинила з мамою, цього разу твердо сказала чоловікові:

– Я нічого не буду просити у мами. І якщо ти хочеш піти, то йди, я тебе не тримаю. Моя мама має право на щастя, бо вона і так пережила занадто багато.

Джерело