– Слухай, а може, відзначимо мій день народження у ресторані? – обережно спитала Марина, помішуючи чай у своєму улюбленому кухлі.

– У ресторані? Ти зовсім, чи що? – Андрій навіть відірвався від комп’ютера.

– У нас іпотека, кредити, а ти про ресторан кажеш!

– Ну, раз на рік можна!

– Спробувала заперечити Марина.

– Тим більше, що подруги давно запитують, і я їм обіцяла.

–  Ось хай подруги і йдуть! – відрізав Андрій.

– А я не маю наміру викидати гроші на вітер. Вдома відзначимо, як нормальні люди.

Марина мовчки встала і вийшла із кухні. Вона не могла повірити, що її чоловік знову скупиться. Адже всього раз на рік хотілося свята, як у всіх.

…Наступні дні перетворилися на справжній кошмар. Марина постійно ловила себе на думці, що їхній шлюб поступово перетворюється на якусь угоду.

Андрій завжди рахував кожну гривню, вимагав звіти за покупки, навіть за товари для дому. А коли вони тільки одружилися, він був зовсім іншим – романтичним, щедрим, готовим до сюрпризів.

Потай від чоловіка вона таки подзвонила подругам.

– Дівчатка, я так більше не можу! – зізналася Марина у телефонній розмові.

– Він навіть для ресторану у мій  день народження шкодує грошей!

– Так і не питай його! – рішуче заявила Світлана.

– Давай зробимо сюрприз – замовимо столик, а ви просто прийдете.

– А якщо він почне скaндалити?

– Засумнівалася Марина.

–  Нехай спробує! – Влізла в розмову Катя.

– Ми його швидко поставимо на місце.

У день народження Марина прокинулася у дивному настрої. З одного боку, їй було соромно обманювати чоловіка, з іншого – так хотілося свята, як за старих добрих часів.

– З днем народження, люба! – Андрій простяг їй невеликий пакетик.

Усередині виявилася нова пательня для яєчні.

– Дякую… – видавила Марина, намагаючись не показувати розчарування. – А що там із нашим планом відзначити свято?

–  Все готове: салат, олів’є, м’ясо по-французьки. Посидимо у родинному колі, як належить.

–  Знаєш, а я передумала, – несподівано сказала Марина. – Хочу зустрітись із подругами.

– Що?! – очі Андрія полізли на лоба. – Ти ж сама казала, що вдома відзначимо!

–  Я передумала, – твердо сказала вона. – У мене сьогодні день народження, і я хочу провести його так, як я хочу. І це не обговорюється…

…У ресторані на них уже чекали подруги. Стіл був оздоблений вазами з квітами, грала приємна, легка музика.

– З днем народження! З днем народження! – хором крикнули подруги, коли Марина увійшла.

–  Дівчатка, дякую вам… – вона ледве стримувала сльози. – Навіть не думала, що ви все це влаштуєте. Як ви все чудово придумали…

Вечір пролетів непомітно. Подруги розповідали історії, жартували, дарували подарунки. Марина вперше за довгий час відчула себе по-справжньому щасливою.

А вдома на неї чекав скандал. Андрій метався по квартирі, кричав, звинувачував її в марнотратстві, у тому, що вона не думає про сімейний бюджет.

– Ти хоч знаєш, скільки коштувала ця вечеря в ресторані? – репетував він, розмахуючи руками. – І скільки нам обійшлися твої забаганки?!

– А знаєш що? – Марина раптом відчула, як усередині закипає злість. – Мені  все це набридло! Я їду до мами!

–  Ти з глузду з’їхала? – миттю зменшив тон Андрій. – Хоча, а чому б і ні? Поживи мабуть одна, подумай над своєю поведінкою. Тільки знай – я не маю наміру змінювати свої принципи.

Наступні дні перетворилися для неї на справжнє випробування. Марина жила у мами, вони з Андрієм майже не розмовляли. Він зрідка надсилав повідомлення з докорами, вона відповідала короткими фразами.

– Доню, може вам час поговорити? – мама обережно погладила її по плечю.

–  Мамо, я не знаю… – Марина втомлено опустилася на диван. – Він просто жадібна! Йому важливіше гроші рахувати, ніж мене бачити щасливою.

–  А ти впевнена, що це жадібність? – м’яко спитала мама. – Може, в нього є причини так поводитися?

Марина замислилась. Може, мама має рацію? Але чому він тоді не намагається знайти компроміс? Вона знала, що родина Андрія була стиснута у коштах і він з дитинства був привчений до жорсткої економії.

Але в їхньому випадку для економії не було приводу – вони обоє непогано заробляли.

… Якось увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Андрій із величезним букетом троянд.

– Привіт, – тихо сказав він. – Можна увійти?

– Навіщо? – Марина схрестила руки на грудях.

–  Я… я багато думав, – Андрій нервово смикав букет. – І зрозумів, що не мав рації.

–  Цікаво, – посміхнулася Марина. – І що ти зрозумів?

– Що гроші – це важливо, але не головне, – він зробив паузу. – Я знаю, що був жадібним, дріб’язковим. Але хочу все виправити.

Наступні місяці пролетіли, як одна мить. Андрій справді змінився. Принаймні, він дуже намагався. Не рахував кожну гривню, не влаштовував сцен через покупки.

Натомість він почав планувати сімейний бюджет разом із Мариною, обговорюючи кожну статтю витрат.

Вони стали частіше вибиратися кудись разом: в театр, на виставки, в невелику подорож. Андрій навіть організував для Марини сюрприз-вечірку на пів року їхнього примирення, запросивши всіх її подруг.

… Якось увечері, коли вони сиділи на кухні і пили чай, Марина помітила, як сильно вони змінилися.

– Знаєш, – сказала вона, – я іноді думаю про той день, коли все почало змінюватися.

– І що ти думаєш? – спитав Андрій, беручи її за руку.

–  Що іноді треба пройти через кризу, щоб зрозуміти, чого ти справді хочеш від життя, – відповіла Марина. – І як важливо вміти прощати і змінюватись заради коханої людини.

–  А я думаю, – усміхнувся Андрій, – що нам просто пощастило. Пощастило, що ми обоє захотіли врятувати наш шлюб. Пощастило, що ти не пішла, а дала мені шанс виправити все.

Вони помовчали, дивлячись один одному у вічі.

– Знаєш, – раптом сказав Андрій, дістаючи невелику коробочку, – Я тут подумав.

– Що? – затамувала подих Марина.

–  Може, час нам подумати про новий статус наших відносин? – він відкрив коробочку, в якій блищала красива каблучка. – Ти підеш зі мною на побачення?

Марина засміялася крізь сльози.

– Ти знаєш, що я завжди тільки за.

Вони обійнялися, розуміючи, що це новий етап у їхньому житті, а не просто повернення на початок. Це етап, де вони обоє навчилися цінувати головне: любов, довіру, та вміння чути одне одного.

І хоча попереду на них чекали нові випробування, вони були впевнені, що впораються з ними разом. Адже тепер вони знали головний секрет, що справжня сила – у вмінні змінюватись заради коханої людини, та у здатності прощати…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.