Коли Галина почула, як у замку повертається ключ, її серце забилося ще швидше. Вона не очікувала, що Коля повернеться раніше, хоч на годиннику була опівніч.

– А це що таке? – роздратовано спитав чоловік, від нього несло жіночими парфумами та вином.

Перед ним стояли дві валізи та сонні донька і синочок, яких недавно розбудили. Галина застібала гудзики на курточках і похапцем взувалася аби швидше покинути цю злощасну квартиру. бракувало, що чоловік знову її вдарив.

– Я вирішила подати на розлучення. З мене годі такого життя і діти не повинні рости й бачити це все, – Галина зі всіх сил хотіла здатися рішучою та впевненою, але її голос все-таки тремтів.

Їй не вірилось, як вона колись могла у нього закохатися.

– Що? ну і забирайся! Ніхто тебе з причепом не захоче! Сама ще приповзеш до мене, – зірвався Коля і кричав на весь дім, поки діти перелякано слухали і плакали.

– Це ми ще побачимо! – подумала жінка, бравши дітей на руки, але сказати у голос не наважилась.

Адже все у них починалося просто чудово. Перший рік після весілля Галина була як в раю. Таку красуню носили на руках, дарували подарунки та водили в ресторани. Вона світилася від щастя, не вірила, що їй так сильно пощастило.

Проте зять матері зовсім не сподобався. Казала, що вона ще натерпиться від нього. Так і вийшло.

Галина не могла й подумати, що колись цей успішний красень зрадить їй без особливих причин. Що почне руйнувати свою сімʼю.

З народженням синочка Галина сподівалася, що чоловік одумається, що батьківство йому дасть зрозуміти, що треба цінувати тих, хто поруч.

Зради закінчились, але й щастя між ними більше не було такого, як раніше. Хоча зі сторони вони нагадували ідеальну сімʼю, вдома не раз сварилися. Колю наче підмінили, вона більше не впізнавала свого романтичного та чуйного чоловіка.

Потім Коля знову почав пропадати після роботи, їздити у тривалі відрядження. А питання дружини чому він так довго і скільки це триватиме сердився і кричав:

– Ти б краще дітьми займалася, а не забивала голову непотребом!

Галя терпіла, тим більше вона народила вдруге. Куди їй з малими дітьми податися, ні роботи, ні житла. Доводилось миритися.

Останньою краплею став ляпас. Тоді Коля, мабуть, забув, що це жінка і не розрахував сили. Галина впала, але пообіцяла собі, що це буде востаннє. Наважилась, зібрала речі та пішла.

Наступний рік був дуже складним, але й по-своєму чудовим.

Щоб мати хоч якісь гроші Галина влаштувалась касиром у найближчому магазині. Кожен день нагадував попередній, діти в садок, робота, кухня. Їй вже не надокучав Коля, але й щасливою вона себе не відчувала. Все уявляла як би могло скластися її життя, якби вона не вийшла за нього.

Через кілька місяців на робочому місці Галини хтось залишив букет з запискою: “Ці квіти для такої ж прекрасної квітки, як ви. Посміхайтесь частіше, світ повинен любуватися вашою красою!”

Сказати, що вона була нічого не сказати. Невдовзі таємний прихильник прийшов вдруге. Представився Олегом і запропонував провести її після роботи додому.

– Що ви, це не обовʼязково! На мене діти чекають, розумієте?

Олег ввічливо посміхнувся та запропонував погуляти їй учотирьох у парку атракціонів.

– Сподіваюся ваші дітки люблять солодку вату?

Сама того не очікуючи Галина познайомилась зі справжнім чоловіком. Галині було страшно починати нові стосунки, все ще залишився страх через зраду, обмани та приниження. У якийсь момент вона намагалася припинити спілкування з Олегом.

– Я не такий дурний, щоб просто так відмовитися від жінки, на яку чекав усе життя. Виходь за мене!

Невдовзі вони одружилися. Діти полюбили Олега більше ніж рідного батька. Тим часом Коля навіть не цікавився справами колишньої дружини та дітей.

У Галини та Олега народилося ще двоє дітей. Часто вони чули від перехожих людей: “Яка гарна сімʼя і дітки такі молодці!”

Мама Галини якось підмітила, що її старші внуки стають чимось схожими на Олега.

– Так і є, бо він їх дуже любить!

Минуле жінка старається не згадувати. Вона нарешті щаслива.

Як вам історія?