– От нехай твої щучки тебе й виходжують! – зневажливо кинула дружина. – Речі твої привезуть у твою квартиру, як випишешся.

І, не дивлячись на чоловіка, Регіна, високо підійнявши голову, вийшла з палати.

Природа наділила Сергія і приємною зовнішністю, і легким характером, і здібностями до навчання, тільки ось про ліньки теж не забула. У нього до того ж геть-чисто були відсутні амбіції.

Є однокімнатна квартира, що дісталася від бабусі? Ну і чудово!

Є вживана іномарка, подарована мамою? Ну і чудово!

Є робота молодшого інженера із середньою зарплатою по місту? Так це ж дивно, особливо з огляду на те, що напружуватися там особливо не доводиться.

Смак до хорошого життя Сергію у тридцять років змогла прищепити лише Регіна.

Молодша за нього на два роки, струнка, серйозна брюнетка, заступник керуючого торговим центром з гарною кар’єрною перспективою, вона його швидко обкрутила. Та він і не особливо чинив опір.

Ще б пак! Наречена мала шикарну трикімнатну квартиру, нову іномарку і невеликий капітал – спадщину батьки залишили непогану.

Щоб догодити дружині, Сергій навіть погодився змінити місце роботи.

За протекцією Регіни його взяли в хорошу компанію із пристойною зарплатньою.

– Ти прямо справжній підкаблучник, – підколював його приятель Ігор. – Все робиш, що тобі Регінка скаже!

– Нічого подібного! – обурювався Сергій у відповідь. – Просто в нас кохання, сім’я і таке інше. А якщо я колись і поступаюсь, то це для спільного блага.

З Регіною йому було дуже комфортно, попри її спроби домінувати. Він навіть на інших дівчат дивився лише здалеку.

Крім того, вони обоє не хотіли дітей, і обидва раділи, що знайшли одне одного.

Через десять років шлюбу пристрасті між ними, звичайно, поменшало, але все одно вони були близькими людьми, тільки сварилися іноді через роботу Сергія.

Він ні в яку не хотів залишати насиджене місце, а вона злилася, вважаючи, що чоловік гідний кращої кар’єри.

Того дня вони знову посварилися на цьому ґрунті. Регіна поїхала у відрядження – відкривати торговий центр у сусідньому місті, а Сергій залишився злитися на самоті.

Цього разу він не тільки сердився, а навіть вирішив, що їм треба розлучитися.

– Алло! – гаркнув він у слухавку, відповідаючи на дзвінок Ігоря.

– О! Здається, я вчасно! – Зі смішком відповів приятель.

– Що, знову з Регінкою подряпався?

– Так я пропоную тобі покататися на базу відпочинку з двома прекрасними дівчатами!

– Зауваж – не дівками, а пристойними дамами – Інною та Оксаною з відділу продажу.

– З чого ти взяв, що це зараз мені потрібно? – невдоволено буркнув Сергій.

– Я завжди знаю, що тобі потрібне, – не відступив Ігор.

– Поїхали! Ти ж все одно у відпустці. От і відпочинеш три дні по-людськи.

Сергій замислився. Два дні Регіна йому дзвонити точно не буде – завжди так буває, коли дружина вважає, що він завинив!

Вдома одному нудно, та й на природі давно не був. До того ж симпатична Інна з розкішним бюстом, йому давно виказувала знаки уваги – чому б і не скористатися нагодою?

Десять років він був вірним чоловіком – достатньо, напевно! І він погодився.

Дві доби компанія веселилася від душі, катаючись на катері, купаючись, парячись у лазні, поглинаючи шашлики та напої.

У ліжку Інна була просто вогонь, але в інший час на нього не вішалася, ні на що не натякала.

Він розслабився і отримував від життя справжнє задоволення, як йому здавалося.

А потім було це повернення додому на таксі – ніхто не збирався сідати за кермо після такого “відпочинку”. А потім дорожня пригода, і лікарня.

З усіх п’ятьох Сергій постраждав найбільше: множинні переломи, струс мозку, загроза залишитися нерухомим на все життя.

Регіна приїхала вже наступного дня, щойно стримуючи сльози, заспокоювала його – все буде добре! – сунула  великі купюри лікарю, медсестрам, нянькам, сплатила окрему палату.

Крізь туман у голові після наркозу, він відзначав усе це, йому було соромно перед дружиною, але змінити вже нічого не можна було.

Регіна і справді дуже переживала. От що за людина? Залишила на кілька днів, а він уже в халепу вскочив!

Лікарі, щоправда, стверджують, що прогнози хороші, але часу, сил і коштів доведеться витратити чимало.

Вона була готова, поки випадково не почула розмову двох медсестер.

– Бачила цього красеня, що позавчора з дорожньої пригоди привезли? – говорила одна.

– Ось тобі й миттєва карма!

– За що? – Здивувалася друга.

– Так вони з другом з дівчатами якимось відпочивали, по дорозі назад і потрапили в заміс.

Друг не одружений, а цей ось, бачиш – одразу поплатився.

Регіну кинуло в жар, потім у холод. Вона одразу зрозуміла, що дівчата говорять про Сергія. Але чи правду?

Вона одразу зателефонувала Ігорю, зажадала пояснень, пригрозила, що знайде дівчат і все одно дізнається.

Він неохоче зізнався. Судячи з винного погляду чоловіка, його приятель сказав правду.

– От нехай твої щучки тебе й виходжують! – зневажливо кинула вона. – Речі твої привезуть у твою квартиру, як випишешся.

І, не дивлячись на чоловіка, Регіна, високо підійнявши голову, вийшла з палати.

Через півтора місяці Ігор перевіз його додому, в «однушку».

Ховаючи очі, пробурмотів, що сплатив доглядальницю на місяць.

Інна жодного разу за цей час себе не виявила, та Сергій і не розраховував на її допомогу.

Доглядальниця виявилася так собі. Молоденька Катя більше розмовляла телефоном і кудись тікала, ніж доглядала підопічного, що втратив рухливість нижче пояса.

А одного разу зникла на цілу добу. Він спробував самостійно перебратися з ліжка у візок і впав із таким гуркотом, що прибігла сусідка.

Вона спритно допомогла йому підвестися і оцінила все з одного погляду.

– Добре, хоч  двері вона відчинені залишили, – пробурмотіла жінка, що представилася Людою.

Сусідка звільнила Катю в ту ж мить, коли та ввечері з’явилася в квартиру. Сергій заперечувати не став.

З цього дня Люда знаходилася при ньому практично невідлучно, виконуючи обов’язки доглядальниці вправно та швидко.

– Я ж тобі ніхто, і платити мені нема чим. Іди! – мляво чинив опір Сергій.

– Та ти що?

– Здивувалася жінка.

– Ми з тобою з дитинства знайомі. Грали на одному майданчику. Я молодша за тебе всього на п’ять років.

Він не пам’ятав її, але через пару тижнів став сприймати Люду як найріднішу людину.

По суті так воно і було: дружина не з’являлася, Ігор теж не дзвонив.

А Люда розвинула бурхливу діяльність. Вона знайшла клініку у столиці, де Сергію могли успішно провести оперативне втручання. Потім була тривала реабілітація, але на ноги він встане.

Де його «ангел-рятівник» збиралася брати на це гроші, Сергій питати боявся.

У самого була лише скромна пенсія по недієздатності, а в Регіни, яка розлучилася з ним заочно, він грошей просити навіть не думав.

Півтора року вони із Людою прожили практично разом. Весь цей час вона невпинно доглядала за ним, возила по лікарях, купувала ліки, наймала фізіотерапевтів, і сама робила масаж, і весь час підтримувала словами.

Не дивно, що вони опинилися в одному ліжку, як тільки він зміг. Сергій усвідомлював, що відчуває до Люди тільки подяку – не більше, а ось вона, здається, сподівалася створити з ним сім’ю.

Він уже й справді подумував покликати її заміж, як з’явилася … Регіна.

По-господарські відчинила двері своїм ключем, стрімко увійшла до кімнати і опустилася поряд з ним на диван, обдавши запахом таких улюблених ним парфумів.

– Вибач… – прошепотіла вона.

– Я думала, що зможу тебе забути, але мені не вдалося. Я тебе давно вибачила.

– Регіно, що за дешева мелодрама? – навмисне невдоволено відповів він і трохи відсунувся від неї.

– Що ти задумала?

– Нічого, крім як повернути свого коханого чоловіка, – Регіна труснула коротким волоссям і перейшла на свій звичайний, трохи глузливий тон.

– Погодься, що ти сам винен у тому, що трапилося, і взагалі це ти повинен просити у мене вибачення. Але, зауваж, це я роблю перший крок.

– Я перепрошую, але… – домовити він не встиг, бо Регіна почала його цілувати.

Цю «чудову» сцену і застала Люда, яка повернулася з крамниці. Сергій її не помітив, а ось Регіна із задоволенням відзначила появу жінки, як і її різкий погляд.

Ніяких несамовитих сцен більше не було. Сергій щось пробурмотів, намагаючись пояснити Люді своє рішення повернутися до Регіни.

– Заради бога! – обірвала вона його.

– Я не буду через тебе чубитися з нею. Тільки гроші мені поверни, – вона простягла йому якусь теку.

– Ось тут усі документи, які  підтверджують мої витрати на тебе за півтора року. Один мільйон двісті тисяч.

– Ти що все, рахувала? – здивувався він.

– Але… я не маю таких грошей.

– У дружини своєї візьми, – зневажливо пирхнула Люда.

Регіна зовсім не горіла бажанням віддавати комусь стільки грошей, та в неї їх і не було. Обидві сторони найняли юристів, і тим довелося довго домовлятися, але Люда погодилася на вісімсот тисяч.

Щоб його заплатити, Регіна продала одну зі своїх машин, та взяла невеликий кредит. Нічого, Сергій їй все компенсує – він же уже може працювати…

Як вам вчинок Регіни? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.