Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці між ними. Вона пильно стежила, щоб обидві мали рівні умови для розвитку, щоб ніколи не відчували себе обділеними. А коли прийшов час розподіляти своє майно, її рішення ошелешило всіх.

Марія вийшла заміж пізно, коли їй виповнилося вже тридцять. Вона завжди вважала, що Бог дарував їй справжнє щастя, коли вона зустріла чоловіка і вони мали дітей. Життя з ним не було багатим, але вони були щасливими, бо мали своїх рідних, заради яких варто було працювати і жити. За роки, що минули після того, як Марія стала матір’ю, вона дуже зміцніла в переконанні, що родина – це найголовніше, що є в її житті.

Вони з чоловіком жили скромно, але намагалися дати дітям усе, що могли. І хоч особливого багатства не було, Марія була впевнена, що її доньки не повинні знати, що таке нестача. І вона докладала чималих зусиль, щоб і Марина, і Світлана мали кращу освіту та гарні професії, які дозволять їм стати незалежними.

Першою вийшла заміж старша донька, Марина. Після закінчення університету, коли вона була вже на порозі вибору свого майбутнього, їй зустрівся Петро – хлопець з їхнього села. Він був наполегливим і переконав Марію залишити місто і повернутися в рідне село. Марина, хоч і любила Петра, сумнівалася, адже вона вже скуштувала життя в місті і бачила, яким воно може бути. Але вона погодилася, адже любила його і була готова підтримати в усьому.

Рішення залишитися в селі не було для Марини легким, але чоловік довів їй, що життя в селі може бути не гіршим, ніж у місті, якщо правильно організувати побут. Вони з Петром разом побудували хату, проклали всі зручності в будинку, навіть купили машину. Спільними зусиллями їм вдалося створити комфортні умови для життя, але з часом Марина почала відчувати себе дещо обмеженою, порівняно з тим, що могла б мати в місті.

Молодша донька, Світлана, була іншою. Вона одразу дала зрозуміти, що не повернеться в село. Життя в місті її приваблювало набагато більше, і вона не збиралася змінювати своїх планів. Марія була в середині між двома світами, хвилюючись за свою доньку, адже вона жила без власного житла. Однак Світлана була вперта, і Марія вирішила не заважати їй, бо головне для матері було, щоб донька була щаслива.

Світлана вийшла заміж, і хоча жили вони з чоловіком у невеликій двокімнатній квартирі у його батьків, Світлана адаптувалася. Вона знайшла спільну мову з свекрухою, щоб не виникало конфліктів, і постійно підтримувала мир у домі. Не забувала вона і свою матір: щосуботи з чоловіком вони їздили в село, допомагали по господарству. А Світлана, у свою чергу, завжди прагнула допомогти мамі, коли це було потрібно.

Часом Марина, хоч і жила поруч, не мала часу, щоб відвідати маму. Можливо, тому, що мала свою сім’ю та клопоти, а можливо, тому, що життя в селі вже стало для неї звичним і комфортним. Світлана, з іншого боку, не тільки приїжджала до матері, а й у свята забирала її до себе, щоб вона не залишалася одна. Вона розуміла, як важливо для мами бути з родиною, особливо після того, як батька вже не було.

Марія, навіть попри те, що старша донька завжди була поруч, відчула, що саме Світлана є тією, хто дарує більше тепла і уваги. Вона вирішила, що все, що є в її володінні, має бути залишено молодшій доньці. Світлана ніколи не просила її про це, але Марія все одно прийняла це рішення.

Коли старша донька дізналася, що її частка в спадщині не буде врахована, вона була дуже ображена. Марина відчула себе відкинутою і не зрозуміла, чому її мама прийняла таке рішення. Вона відчула, що її обділили, хоча за все своє життя вона і не раз допомагала матері, хоча й не так активно, як Світлана. Вона була обурена і на маму, і на сестру, а також на всю ситуацію, яка склалася.

Марія в свою чергу не розуміла, чому її старша донька так сильно образилася. Вона намагалася пояснити, що все це робиться не через відсутність любові, а через те, що Світлана більше допомагала і була поруч у важкі моменти. Це рішення було для неї емоційним, хоча Марія і знала, що воно принесе біль старшій доньці. Але їй здавалося, що так буде правильно, і намагатися пояснити це старшій доньці, яка давно загордилася і майже не підтримувала зв’язок, було важко.

Задаючи собі питання, чи правильно вона вчинила, Марія розуміла, що не зробить вибір, який влаштує обох доньок однаково. Адже в кожній родині є свої нюанси, свої образи і не всі почуття можна виміряти фінансово.

А як ви вважаєте, чи правильно вчинила Марія?

Джерело