Я живу в селі, але від міста недалеко. Тому й невістка до мене доволі часто приїжджає. Бере молочні продукти, яйця, городину, часом і курей просить.

Я даю, бо ж хочу, щоб онук їв домашнє, якісне, а не магазинне нашпиговане хімією. Утім зовсім не розумію, нащо їй так багато того всього. Бо бере по кілька торб, ледве несе те все.

Я якось поцікавилась, та її страшенно образили мої слова.

– Як вам шкода, то так і скажіть!

– Та ні, не в тому річ. Бери – скільки треба, – відповіла я, хоча насправді віддавала їй майже все, що мала.

Я б спитала в сина, та він на війні і нічого не знає.

Як щось скажу, то ще й він образиться, що я його єдиному синові щось давати не хочу. І ось нещодавно так сталось, що я поїхала до міста на обстеження і вирішила провідати онука.

Та коли йшла до їхньої квартири мене зупинила якась жінка у дворі.

– Яке у вас молоко добре, дуже смачне і в міру жирне!

– Ой, а де ви куштували?

– Та я ваш постійний клієнт!

– Ви про що?

– Катруся завжди мені ваше молочко привозить. І ви не переймайтесь, що дорого. Ваші продукти того варті.

– А, дякую! А кому ще Катя продає? – спитала я, нарешті збагнувши про що йдеться.

– Та має кілька клієнтів в нашому домі, а так ще на ринку продає в неділю.

Прийшовши до онука, я невістці нічого не сказала. Та наступного тижня в суботу невістка знову приїхала до мене, набрала велику повну торбу продуктів.

А в неділю зранку я зібралась і поїхала на ринок, шукати її. І дивлюсь – стоїть за прилавком, продає яйця, молоко, сир, мою зелень з городу.

– І скільки коштують яйця?

Невістка вщент зніяковіла. Не знала, що й казати.

– Та я, та я. Це просто залишилось трохи.

– І давно в тебе так залишається?

Я розвернулась і поїхала додому, було страшенно неприємно. Згодом невістка подзвонила, почала плакати, що робить це, бо їй грошей бракує, дуже важко живеться. Тепер не знаю, що й думати.

Мені цікаво, як би ви реагували на цей обман? Я ж навіть не знаю, чи якісь мої продукти онукові дістаються чи Катя усе продає. Що мені з цим усім робити?