– Ротик свій прикрийте, Галино Аркадіївно! І не забувайте, на чиї гроші ви живете!

– Ах ти безсоромна! Я тебе на своєму горбі тягла, а ти тепер мені хамиш?!

Наталя повільно опустила руку з ганчіркою і подивилася на свекруху. В якісь віки – просто в очі, без сорому та страху.

Звичайно, в голосі Галини Аркадіївни все ще звучали колишні претензії, але тепер невістка вже не боялася. Вона злилася.

…Галина Аркадіївна була нестерпною людиною. Наталя приїжджала до неї раз на тиждень, але після кожного візиту її трясло. Бо свекруха мало не виймала душу з невістки.

– Полиці протри! Це тобі на вигляд здається, що вони чисті. Пил – він завжди є, ти просто погано дивишся, – вимагала Галина Аркадіївна.

І Наталя протирала. Прибирала нескінченну колекцію статуеток та дрібничок із полиць, та протирала. Коли вона ставила все назад, Галина проводила пальцем по полицях і морщилася.

– Чому білизна порошком майже не пахне? Я люблю, коли відчувається, що воно свіже. Пери ще раз, – командувала свекруха.

Чомусь ця претензія з’явилася рівно в той момент, коли невістка повісила останню наволочку на сушарку. Раніше Галина Аркадіївна дозріти не могла.

– Ганчірку частіше пери! Я ж чую, як ти по всій квартирі однією шваброю ялозиш. А в мене потім розводи по підлозі!

Список претензій був нескінченним. Галина Аркадіївна вимагала прасувати простирадла, хоча сама ніколи цим не займалася.

Вона хотіла, щоб невістка кожного тижня намивала плитку на кухні та вікна. Свекруха вимагала від Наталії влізти у кожну щілину: за шафу, під диван, у ящики.

Вона буквально ходила слідом, сідала чи лягала в тій кімнаті, в якій невістка наводила лад, і починала критикувати.

Спочатку Наталя терпіла. Все-таки людина похилого віку, самотня, з проблемами зі здоров’ям. Напевно, їй тяжко, страшно, нудно. Ну, хай собі бурчить.

Але в якийсь момент її терпець урвався. Наталя зрозуміла, що це не втома і навіть не самопочуття. Галина цілком могла впоратися хоча б з посудом і пранням.

Вона просто хотіла знову командувати невісткою!

– Ви допомагали, я не сперечаюся. Щоправда, не тільки мені, а й вашому синові та онукові, але гаразд, опустимо це, – спокійно відповіла Наталя.

– Тільки допомагали ви вічно з незадоволеним обличчям. Пам’ятаєте, ви теж колись сказали мені прикрити рота? Я просто повертаю вам ваші слова!

Справді так і було. З того моменту минуло понад п’ятнадцять років, але Наталя пам’ятала це так добре, ніби та розмова відбулася буквально вчора.

Тоді Наталя була молодою та наївною. А ще – залежала від свекрухи та її настрою.

Син Галини Аркадіївни, Сергій, залицявся до дівчини не з широким розмахом, але красиво. Він навчався та паралельно працював.

Заробляв копійки, проте регулярно приносив Наталі гостинці: то шоколадки, то морозиво, то якісь дрібнички.

Вони щодня були на зв’язку, він регулярно проводжав її додому з роботи й взагалі здавався дуже розумною і доброю людиною. Він говорив про майбутнє, про серйозні наміри, про сім’ю.

Але сталося так, що майбутнє настало набагато раніше, ніж вони планували.

Наталя зрозуміла, що стане мамою. Вони вирішили залишити дитину, але для цього була потрібна згода Галини. Свекор був м’яким, своєї думки до пуття не мав.

Батьки Наталії були готові допомагати, але посильно. Мати працювала продавчинею, батько – на заводі, самі жили у орендованій квартирі, тож розраховувати на них не доводилося.

– Ой… Ну й попало тобі! Зв’язався з жебрачкою! Не міг когось нашого рівня знайти… – заголосила Галина, коли син прийшов поговорити з нею.

– Ну, що вдієш, якщо вже трапилося – допоможемо. Живіть поки що у нашій другій квартирі. По можливості, гроші підкидатимемо.

Ситуація склалася, м’яко кажучи, не ідеальна, але Наталя була рада цьому. Навіть, якщо свекруха вважала, що раз вона допомагає, то має повне право брати участь у житті молодих.

– Ти як посуд миєш? Він рипіти від чистоти має! Перемивай, – у наказному тоні казала вона невістці після сімейного застілля.

Наталя перемивала. Навіть, якщо посуд реально був чистим. Вона терла, доки свекруха не заспокоювалася.

– Знову котлети спалила? Сергій так з тобою гастрит заробить! А лікувати потім кому? Нам! – обурювалася Галина після того, як перевіряла холодильник.

Наталі доводилося мовчати. Особливого вибору вона не мала. При надії, без даху над головою. Ну куди вона подінеться? До батьків у орендовану однокімнатну?

До того ж вона любила Сергія, а тому була готова терпіти. Йому вона про поведінку свекрухи не розповідала: не хотіла нерви мотати. До того ж він майже не бував удома, тож спільні вечори хотілося зайняти чимось позитивнішим.

Якось Наталя захотіла поміняти диван у квартирі свекрухи. Зрозуміло, за власний кошт. Старий уже був, страшний, та побитий життям.

До них житло здавалося, тому з меблями поводилися не дуже акуратно. Місцями з дивана ліз наповнювач, збоку і на підлокітниках виднілися подряпини від котячих пазурів.

– Галино Аркадіївно, чи можна нам поміняти диван? Ми підберемо ну нехай не новий, але ж пристойний, а то на цьому вже спати неможливо. Він ледве розкладається, хитається, та й просто старенький уже.

– Ну, міняйте. Але старий нікуди не дівайте. Може, ви з’їдете завтра, а я без меблів залишусь.

Наталя не бачила б у цьому проблеми, якби в цій однокімнатній квартирі було вільне місце. Вони й так тулилися з усім тим «священним» мотлохом, який Галина суворо заборонила викидати.

– Але нам тоді доведеться лазити по диванах, пройти буде неможливо, – несміливо заперечила невістка.

– Ну, тоді спіть на тому, що є. Бач, вибагливі які!

– Але ж ми, у разі чого, залишимо новий диван вам… – Наталя не втрачала надії домовитися.

– Я ще не знаю, що ви там купите! Може, ви взагалі зі смітника притягнете якесь убозтво з клопами. Ні, це мені не потрібно. Нічого в мене не міняйте.

Наталя зітхнула. Ну що за важка людина…

– Галино Аркадіївно, але на тому дивані вже неможливо спати. Його викидати час, – почала Наталя трохи сміливіше.

– То я не зрозуміла, ти чого тут розкомандувалася? Квартира моя, вирішуватиму я! Ротик прикрий і не забувай, на чиї гроші ти живеш!

Наталя справді промовчала, але запам’ятала. Щойно Сергій доучився і влаштувався на кращу роботу, вони з’їхали.

Незабаром Наталя також пішла на роботу. Життя налагоджувалося. Вони навіть потихеньку накопичили на іпотеку.

А ось у свекрухи справи йшли неважливо. Свекор спочатку влетів у дорожню пригоду зі своєї вини, та ще й у якусь круту машину, через що довелося продати квартиру за безцінь, щоб виплатити гроші.

Рік тому його не стало. Галина залишилася сама з пенсією, на яку було неможливо прожити. Сергій почав допомагати. Наталя не заперечувала: таки ж мама.

А потім допомога знадобилася і вдома. І ось тут Галина явно вирішила відірватися, але не на ту напала! Наталя вже була не тією молоденькою дівчиною, яка залежала від свекрів.

– Та ти хто взагалі така, щоб мені так говорити?! – завелася Галина.

– Я та, хто вас зараз годує! Вам допомагає син, але у нас, якщо що, спільний бюджет, який міг би піти на навчання сина, наприклад. Подумайте про це на дозвіллі.

– Ти мені зараз натякаєш, що збираєшся залишити мене без допомоги?

– Я натякаю, що ми помінялися місцями, Галино Аркадіївно. Вибирайте: або приїжджаю я і роблю все так, як знаходжу за потрібне, або ми наймаємо хатню робітницю.

– Повірте, вона ваші примхи терпіти не буде. Третій варіант – взагалі обриваємо допомогу, самі намиватимете свої сервізи!

Галина Аркадіївна щось пробурчала про молодь, але продовжувати суперечку не стала. Наталя ж вирішила, що з неї на сьогодні вистачить, кинула ганчірку у відро і пішла.

Коли вона приїхала через тиждень, свекруха поводилася надзвичайно тихо. Тільки спитала:

– Як там у Михайла справи? Куди вступати збирається?

– У радіотехнічний, – тихо буркнула невістка, дивуючись нейтральним тоном.

Більше не було жодних зауважень та причіпок.

– Дякую, – навіть подякувала свекруха під кінець.

Сухо, холодно, але ж подякувала!

– Будь ласка, – відповіла Наталя.

Від душі нарешті відлягло. Дорогою додому Наталя думала про те, як час все розставляє по своїх місцях.

Колись їй заткнули рота, а тепер вона заткнула, і її почули. Приємно відчувати себе господинею не тільки свого будинку, а й життя…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.