Катя розвішувала білизну після прання, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха Марія Іванівна.

– Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала вона.

– Доброго дня. Одна. Ну, з Андрійком, він спить зараз, проходьте. Олексій на роботі.

– Це добре, що Олексія немає. Я на це розраховувала.

Свекруха зайшла до квартири, зняла туфлі та пройшла на кухню.

– Щось сталося? Вигляд у вас такий неспокійний, – захвилювалася невістка.

– Сталося, Катю… Мені крім тебе і поділитися нема з ким…

Катя поставила чайник грітися, дістала сир із холодильника, поставила на стіл вазу з цукерками.

– Розповідайте, мамо, не тягніть…

– Довга історія. Але треба спочатку все розповісти…

Катя налила чай, поставила перед свекрухою. Цікаво, що там вона хоче розповісти…

– Коли я навчалася в інституті, я мала серйозні стосунки з одним хлопцем, його звали Сергій. Він став моїм першим чоловіком. Добрий, дбайливий, я душі в ньому не чула.

Ми мріяли створити сім’ю, народити дітей, як усі закохані, мабуть. Я жила в гуртожитку, він у тітки. Я мріяла стати учителем початкових класів, він навчався на автомеханіках. Ми обидва із простих сімей, тож проблем не було. Його батьки мене полюбили одразу.

Але… Тут у моєму житті з’явився Борис. Твій свекор. Він був із забезпеченої родини, розпещений, нахабний. Ми познайомилися у моєї подруги вдома, Борис прийшов до її брата і побачив мене.

З того дня все пішло під уклін… Як він пізніше сказав, закохався з першого погляду. Почав надавати знаки уваги, але я чітко сказала – у мене є хлопець, ми скоро одружимося. Але це тільки розчарувало його.

Він не звик, аби йому відмовляли. Я пішла додому. Він був мені неприємний. Було вже темно, я поспішала на зустріч із Сергієм. Борис наздогнав мене машиною, запропонував довезти. Я чемно відмовилася. Він почав умовляти, але марно.

І тут він розлютився. Посадив мене в машину і відвіз за місто… Далі, я опущу подробиці, думаю, ти сама здогадалася, що сталося…

Я нічого не могла вдіяти. Так він поквитався зі мною за мою зарозумілість. За його словами. Сказав, що я тепер його дівчина, і сперечатися марно. Якщо відмовлюся зустрічатися, то він усім розповість, що сама я висла на ньому і таке інше… А Сергію він пообіцяв влаштувати великі неприємності…

І міг це зробити. Його батько був великою фігурою, власником бізнесу. Я була в шоці, не знала, що робити. Іти писати заяву – так татко відкупив би його, марно. І ще я дуже переживала за коханого…

Довелося мені розлучитися із Сергієм. Сказати, що я покохала іншого. Він був сам не свій від горя. Я також.

Як на зло, я виявилася вагітною від Бориса. Від того єдиного разу. Із Сергієм ми оберігалися, тому я точно знала, що вагітна від Бориса. Хотіла зробити процедуру, але Борис якось дізнався про це, підозрюю, що моя подруга розповіла.

Він заборонив іти на процедуру та запропонував заміж. Що мені лишалося робити. Я розуміла, що він від мене не відчепиться… Батькам я не хотіла говорити правду, вони прості сільські жителі, нічим не змогли б допомогти.

Мені довелося покинути навчання. Вагітність проходила важко. Після весілля ми поїхали до іншого міста, де Борис за допомогою батька почав вести бізнес. Збудували будинок, народився Олексій, копія тато.

Сина я любила, він не винний, що такий батько. Всі роки я, займалася будинком, сином, ходила з чоловіком на заходи, ми створювали вигляд щасливої родини. Перші роки Борис поводився нормально, не ображав мене.

Але потім, як підмінили. Почав гуляти, ображати мене. Я завжди ставилася до нього холодно. Не могла пробачити…

Катя з подивом слухала свекруху. На вигляд звичайна сім’я, а воно ось як, виявляється… Вона знала, що свекор любить загульбанити, але цим багато хто грішить. І до Каті він ставився добре, любив онука. У голові не вкладалося, що він здатний на таке…

– Три місяці тому я зустріла Сергія у магазині. Я була сама, він теж. Ми зайшли до кафе і довго розмовляли. Я йому все розповіла. Він був вражений. Всі ці роки вважав, що я проміняла його на гроші Бориса…

Сергій був одружений, у розлученні, є дочка, яку він дуже любить.

І ми почали зустрічатись. Потай… Виявилося, що кохання нікуди не поділося, воно просто тихо лежало в серці, і чекало свого часу…

Можна довго журитися і сумувати за минулим, але його не повернути. Треба жити справжнім. І я хочу втекти від чоловіка. Втекти… Далеко-далеко… Але я переживаю через реакцію сина. Це буде важко для нього… Адже Олексій не знає правди…

Марія Іванівна важко зітхнула. Вона налила у склянку води та випила. Було видно, що хвилюється.

– Навіть не знаю що сказати… Мені вас так шкода… Я вважаю, ви заслужили бути щасливою з коханою людиною!

– Дякую, Катю… Доню…

Марія підійшла до Каті і міцно обійняла.

Катя була дуже схвильована розповіддю свекрухи. Вона їй завжди подобалася. Добра, щира, завжди вислухає, підтримає. Золота свекруха та людина! Навіть з мамою у Каті були стримані стосунки, у неї був улюблений син, а до Каті особливо не було справи.

Свекруха допомагала після пологів, могла погуляти із сином, приготувати обід, випрасувати білизну. Без жодних прохань, без нотацій. Слова поганого ніколи не сказала.

І чоловік Олексій завжди тепло ставився до матері. А от із батьком не міг порозумітися. Той потребував беззаперечного підпорядкування. Не зважав на думку сина.

Олексій сам заробив на квартиру, із принципу не став просити батька. І весілля батько пропонував сплатити, але Олексій із Катею відмовилися. Провели скромний захід, чим викликали невдоволення батька. Не солідно, мовляв, що люди подумають, заощаджує на сина…

– Мамо, що робитимете, на розлучення подавати? Майно ділити?

– На розлучення подам, але майно мені його не треба…

– Але ж за законом належить, маєте право.

– Віриш, не хочу! Щоб не звинуватили мене в тому, що я меркантильна, одні гроші потрібні.

– А як же без грошей жити будете? Адже у вас професії немає ніякої. Сергій цей чим займається?

– У нього своя автомайстерня. Хоче продати її та відкрити на новому місці іншу. Ми не пропадемо. Я за всі роки назбирала чималу суму. Борис не знає, звісно.

Усі його подарунки, прикраси, я продала. І готівку ще відкладала. Він коли загуляє, любить розкидатися грошима, давав мені великі суми на різні нісенітниці. Я не витрачала, а в скриньку ховала.

У банк не можна, дізнатися може, та й при розлученні ділитися буде. Тож, дочко, своє я взяла. Як компенсацію за зіпсоване життя. Адже жити з нелюбимою людиною те ще випробування…

Ось такі справи, Катю. Наступного тижня, коли Бориса не буде, він поїде у відрядження, я зберу речі та поїду. Потім я повідомлю тобі адресу. А ось як Олексій відреагує, не знаю, і мені страшно… Раптом не вибачить мене…

– Ну, що ви… Я все розповім йому. Він зрозуміє. А якщо навіть ні… Це не важливо. Будьте щасливі, мамо… Мені вас не вистачатиме. І Андрійку теж. Він хоч і малюк, але любить вас…

Марія Іванівна пішла незадовго до приходу Олексія. Катя одразу все йому розповіла. Він слухав мовчки, було видно тільки як стискалися кулаки і вилиці ходили…

– Олексію, що скажеш? Потрібно підтримати маму…

– Катю, як він міг… Я про батька… Для нього гроші це вирішення всіх проблем. Маму шкода. І я її не кину. Дякую, що підтримала її, це дуже цінно, адже далеко не всі невістки такі…

– Про що ти кажеш… Вона мені як мати завжди була!

Перед від’їздом Марія Іванівна прийшла попрощатися.

– Діти, я вам така вдячна за підтримку! Синку, вибач, що сама не розповіла, мені важко було це зробити… Цінуй дружину, вона в тебе золото! Дуже сумуватиму… Але залишитися в цьому місті я не можу… Борис не дасть нам життя. У мене все буде добре, адже я тепер по-справжньому щаслива!

Борис, коли дізнався, що дружина втекла, був дуже розлючений. Син висловив йому все, що думав. Батько звинуватив його в черствості, невдячності. Казав, що позбавить спадщини. Але Олексій цього не боявся. Адже всього він досяг сам.

Борис загуляв після розлучення. І через три місяці одружився з молодою секретаркою.

Марія Іванівна із Сергієм облаштувалася на новому місці. Через рік Катя з чоловіком і сином приїхали до них у гості. Сергій виявився дуже доброю, приємною людиною. Через стільки років вони здобули щастя, і воно того вартувало.

Марія Іванівна не побоялася змінити своє життя на краще. І діти були раді, що в неї все добре склалося, попри все…