Змалку я знала, що мушу підтримувати маму. Адже вона завжди була дуже слабка. Свого тата я ніколи не знала, вони розійшлися ще до мого народження, навіть розписані не були.

Згодом, коли мені виповнилося 6 років, ненька зустріла нового чоловіка. Вони побралися і вона народила мені братика. Я його змалку бавила.

А от Микола згодом маму покинув. Мама тоді зовсім втратила самоконтроль. Вона цілісінькими днями лежала в ліжку й гірко плакала.

– Мамо, ти знайдеш іншого! –  заспокоювала її я, та все марно.

Тож мені в свої 10 років довелося опікуватись 5-річним братом. Я виконувала всю домашню роботу, прибирала й готувала. Мама ж почала в чарку зазирати. Багато разів мені доводилось її приводити до тями. А тоді вона знову захопилась якимось чоловіком. Ми їй були не потрібні.

Та я й зростала. Згодом брат виріс і поїхав на навчання. Він будував своє життя. А я не могла покинути маму, адже вона увесь час зривалась і починала пити. Тому й вступила в місцевий технікум. Знала, що якщо кудись поїду – ненька не впорається.

Тож я закінчила навчання і влаштувалась на роботу звичайною продавчинею. І ось зараз мені 40 років. Я так і не влаштувала власне життя, адже увесь час опікувалась мамою.

Та нещодавно дещо сталося. В соцмережі мені зателефонував незнайомий чоловік.

– Я твій тато. Дуже хочу з тобою спілкуватися!

Відтоді ми почали листуватися. Він розповів, що кохав маму, але вони були занадто молоді. Крім того, мама увесь час влаштовувала істерики, якоїсь миті він просто не витримав.

Та минуло кілька років і батько пошкодував. Проте коли хотів повернутися, дізнався, що в мене вже новий тато і не схотів заважати.

Ми багато листувалися, а якось він запропонував:

– Ти знаєш, я живу один і маю доволі великі гроші. Ти маєш нарешті почати жити для себе. Переїжджай до мене в Німеччину!

– А як же мама?

– Вона – доросла людина і точно не твій клопіт!

Мені дуже кортить залишити все і розпочати життя з початку.

Утім я не знаю, чи зможу спокійно жити, знаючи в якому стані мама. Порадьте, що робити?