Ми з чоловіком багато років мріяли придбати дачу. Важко жити у великому місті. А коли почався карантин вирішили – час настав. Знайшли невеличку хатинку, всього 20 кілометрів від обласного центру, є сад, город, річечка неподалік. Хіба ж не чудово!

Дача стала для нас порятунком в ковідні роки.

Ми навіть взимку приїжджали туди, розпалювали грубку і грілися біля печі. Чимало там змінили, полагодили.

Тепер усі друзі полюбляють у нас гостювати.

Після початку війни моя тітка Тоня з Херсона вирішила переїхати на захід України. Понад рік вона жила на Закарпатті в моєї мами. А тоді щось між ними сталося і вона приїхала до мене.

Я намагалась з’ясувати, що ж трапилось:

– Доню, вона нахаба. Цілими днями лиш їсть і серіали по телевізору дивиться. А робити нічого не хоче!

– Але ж я не можу вигнати переселенку?

– Краще відразу поясни їй, що квартира у вас мала. Нехай шукає десь кімнату, гроші вона має.

Тітка приїхала, і ми все ж намагалися прийняти її гарно. Коли потепліло відвезли її на дачу. Навіть дозволили там трохи пожити. Але потім зрозуміли – зробили помилку.

Бо вона вирішила, що може залишатися надовго. Лишень телефонувала із забаганками:

– А не могли б ви мені смачненького привезти. Бо тут в сільському магазині нічого не знайти.

Спершу ми погоджувались. А потім зрозуміли – із цим треба щось робити. Адже приїхати на дачу й відпочити ми вже не могли. Тож минуло кілька місяців, і я наважилась поговорити:

– Мабуть, вам краще пошукати інше житло!

– Ти що мене виганяєш?

– Просто ми ж не домовлялися про постійне проживання.

– Ти така ж як твоя мати! Серця у вас нема. Я б повернулась додому, та не можу!

– Ну то залишайтеся, лиш комунальні оплатіть за всі ці місяці й придбайте дрова на зиму. Це десь 15 тисяч гривень. І ще, до вас ми приїжджати не будемо, бо взимку дорога погана.

– 15 тисяч за дрова? Де я такі гроші знайду? Ви мені допоможете?

– Та як? Нам також важко.

Тітка образилась і переїхала. Зараз знайшла кімнату в гуртожитку. Та я думаю, що правильно вчинила. А ви як вважаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.