— Я поверну. Ми ж свої! Мені тут роботу обіцяли прибуткову. Я все віддам, ти тільки допоможи мені, виручи зараз, — звично благав Віктора зять чоловік сестри.

Скільки знав його Віктор, а це приблизно два роки, той ніде не працював.

— Так, ми свої. І я прекрасно знаю, що гроші ти мені не повернеш! Тому кажу — ні! Іди лісом! — впевнено відмовив він непутящому родичу.

— От, халепа, Вітько! Досить ламатися як дівка. Кажу — віддам! Ну ось край як треба! Світка минулого місяця взяла в кредит дорогий телефон. Тепер ось вимагає від мене, щоб я переказав платіж банку. А що я перекажу, якщо на рахунках нуль?

— Треба жити за коштами, — спокійно парирував Віктор.

— Ось сестрі своїй про це і скажи! Дістала мене своїми закидонами. То їй одну дорогу шмотку треба, як у Каринки, то іншу, як у Дашки. То раптом телефон новий прикипіло вартістю в півмашини. А я за все плати! — обурювався Костик.

— Не плати. Хто тебе змушує? Розлучись і йди геть. Я взагалі не розумію, для чого ви створили сім’ю, якщо не вмієте обидва заробляти собі на життя? Дитину завели для чогось, яку, по суті, годує і одягає моя мати. А тепер ще й я повинен оплачувати всі ваші покупки. Ні, навіть і не сподівайся!

— Та чого ти мені мораль читаєш? Я не дурніший за тебе і все прекрасно розумію. І про ваші багатства все знаю. Корчиш тут із себе. Якби не ваші з Світланою батьки, які тобі свого часу допомогли бізнес відкрити, де б ти зараз був? У такій же ямі, як і я! — нервово викрикнув Костя.

— Ні, ти помиляєшся. Я, на відміну від тебе, вмію і люблю працювати. І на дивані до обіду зі смартфоном не валяюся. А встаю о шостій ранку і пашу до сьомої-восьмої вечора.

— Так, так! Прямо запрацювався весь! Казки мені не розповідай! Орач! — обурився зять.

— Ну що ж, — хмикнув Віктор. — Якщо ти такий розумний, йди до тестя з тещею, попроси у них щось і для себе. Може, вони і тобі якийсь бізнес відкриють. Не соромся, сміливіше будь. Ти ж у мене не соромишся просити в борг!

Костя, засмучений і озлоблений, голосно грюкнувши дверима, вийшов з офісу, який Віктор знімав для своєї компанії з ремонту побутової техніки.

Знову нічого не вийшло.

Віктор взагалі не розумів, як його молодша сестричка, яка так добре вчилася в школі, була зразковою і тихою, раптом на другому курсі університету зв’язалася з цим ледарем і пустоброхом.

Так, Костя був гарненьким і говорити вмів красиво, немов по писаному. Але тільки правди в його словах було на грам.

Світлана закохалася в нього і закинула навчання в університеті. А незабаром і зовсім приголомшила матір і батька заявою про те, що чекає на дитину.

Засмучені батьки змушені були швидко зіграти весілля, в яке, до речі, друга сторона практично не вклалася…

— А де нам гроші взяти на це весілля? Ми і так з чоловіком зависли в боргах! Іпотека, два кредити. А у нас ще, крім Костика, двоє неповнолітніх дітей, — з обуренням заявили батькам нареченої новоспечені свати.

Розмовляли вони зарозуміло і гордовито, ніби підкреслюючи той факт, що змушені взяти в свою сім’ю цю аморальну особу, їхню дочку.

— Наш Костя зовсім ще не збирався одружуватися. Куди йому так рано сім’ю заводити? Але ваша Світланка повелася таким чином, що тепер всі ми повинні розгрібати наслідки їхнього зв’язку.

Після таких слів батьки Світлани образилися і вирішили зі сватами більше не спілкуватися. І після весілля просто забули про їхнє існування.

Звичайно, всі рідні, включаючи і старшого брата Віктора, намагалися напоумити Світлану, переконували її, вмовляли не ламати собі життя.

— Ну який він чоловік, сестричко! Ніде і дня ще не працював. Професії немає, вчитися не хоче, на що ви жити будете? — запитував Віктор у сестри. — Подумай добре, не ламай собі життя.

— Знайдеш ти нормального чоловіка, головне, не поспішай зараз, — говорили їй батьки. — Ну подумаєш, оступилася. З дитиною ми допоможемо, виростимо. А твоя доля ще зустрінеться тобі. Хто полюбить тебе, тому і твоя дитина не буде перешкодою. Ти не перша, донечко.

Але дівчина вперто стояла на своєму, доводів і вмовлянь не слухала. На Костю дивилася ошелешеними від кохання очима.

Молоде подружжя після весілля оселилося у батьків Світлани. У них з’явився син, який повністю став турботою бабусі та дідуся.

Молода мама змушена була після тривалих вмовлянь і навіть погроз з боку батьків відновитися в університеті. І тепер намагалася хоч якось доповзти до диплома.

А її чоловік перебивався випадковими заробітками, щоб хоча б частково забезпечувати все зростаючі потреби своєї молодої сім’ї.

Але грошей не вистачало ні на що. Та й, до слова сказати, не сильно розбігся Костянтин працювати.

Був він ледачий і інертний. Любив поспати до обіду, довго розгойдувався, а потім говорив тестю і тещі, що цього разу з роботою знову облом.

Батьки спочатку давали їм гроші, жаліли.

Та потім перестали.

І єдина їхня допомога полягала тепер лише в забезпеченні онука одягом, їжею і всім необхідним.

На бажання і примхи дочки вони відповідали незмінно — у тебе є чоловік, ось у нього і проси.

Віктор всього лише кілька разів мав необережність дати зятю грошей у борг. А сталося це кілька місяців тому…

Тоді засмучений Костик подзвонив йому і тривожним голосом оголосив, що їм з дружиною терміново потрібні гроші.

— Виручай! Прямо сьогодні треба! Якщо не допоможеш, ми пропали!

— А що сталося? Потрібні гроші — йди і зароби! — відповів Віктор, який не збирався спонсорувати ледаря.

— Та ти розумієш, справа в терміновості. Світлана знову при надії. І мовчала до останнього. Сьогодні тільки сказала. А куди нам зараз друга дитина? Ми й одну не можемо забезпечити, сам розумієш. Ось ми і хотіли сходити в платну клініку, щоб швидко все зробили, — жалісливим голосом розповів Костя суть проблеми. — Вона батькам не каже, боїться. Так що, одна надія на твою допомогу. Не відмовляй!

— Ну ви вляпалися! — фразою з відомого фільму відповів Віктор. — Двадцять перше століття на дворі. Навіть першокласникам давно відомо, що треба робити, щоб не було наслідків! А ви знову на ті ж граблі наступили. Прямо, гірші за малих дітей. Ну, добре, раз така справа, дам. Але тільки з віддачею, і скоріше. Підеш заробиш і повернеш. Зрозумів мене? Я не звик грошима кидатися, — погодився Віктор допомогти зятю і сестрі.

Але ні через тиждень, ні через місяць своїх грошей він не побачив.

Коли ж вирішив вимагати борг через сестру, то з’ясував дуже цікаву деталь — зять його того разу обдурив, придумавши таку особисту причину.

Світлана взагалі не знала, що її чоловік позичає у рідні гроші під її проблеми зі здоров’ям. Проблем, як з’ясувалося, не було.

— Ти, опадало городнє, якщо наступного разу щось подібне придумаєш, краще відразу зникни! — подзвонив непутящому зятю Віктор. — І якщо сьогодні у мене на столі не будуть лежати мої гроші, бійся!

Що було дивно, Костик борг все-таки приніс.

Чи то злякався грізного Віктора з його зв’язками і можливостями, чи то вважав, що краще зараз віддати, щоб потім можна було знову просити в борг, але факт відбувся.

Безвідповідальний і несерйозний чоловік Світлани якось швидко забув про цей інцидент. І незабаром знову став клянчити у Віктора гроші.

Сьогодні він зателефонував зранку братові дружини і, як завжди, став тиснути на жалість. Віктор послав його, навіть не дослухавши жалісливу тираду до кінця.

— Я ж тобі сказав — для тебе у мене грошей немає! Минулого разу тобі все популярно пояснив. Що ще незрозуміло?

Але Костик на цьому не заспокоївся і знову приїхав в офіс до шурина особисто.

Вирішив, що віч-на-віч зможе-таки вмовити родича спонсорувати його бажання.

А поки їхав до Віктора, вирішив діяти за минулою схемою, яка спрацювала, нехай і один раз.

Хитрий ледар зметикував, що Віктор може допомогти йому тільки в одному випадку, якщо хтось із його рідних у небезпеці або у когось проблеми зі здоров’ям.

Увійшовши до кабінету, Костик зробив відповідне до нагоди сумно-тривожне обличчя.

— Віть, тут така справа, ти тільки не переживай… Я не хотів тобі говорити, але правда все одно розкриється рано чи пізно. Так що краще я зараз тобі скажу. Підготую тебе, так би мовити, — почав він здалеку.

— Що таке? Яку проблему вигадав сьогодні? — не поспішав вірити зятю Віктор. — Що, знову чекаєте поповнення? Або ти на стороні когось завів, і тепер нам всім треба виручати з біди твою коханку? Говори, не соромся! Ми ж рідні, як ти часто любиш повторювати, якщо тобі щось потрібно.

Віктор скептично посміхнувся. Що ще вигадав його зять, якому вже давно пора дати під одне місце доброго стусана.

Може, тоді мізки на місце стануть. Хоча, з деякими людьми і такий фокус не проходить. Так до сивого волосся і залишаються інфантильними і безвідповідальними. Любителями халяви і ледарями.

— Справа в тому, що нам потрібно купити дорогі ліки для твоєї мами. Так, не дивуйся. Світлана знайшла знайому, яка може дістати кілька коробок, якраз на курс. І за півціни. Але гроші потрібні сьогодні, п’ятдесят тисяч, — не моргнувши оком, промовив Костя.

— Наша мама? — удавано здивувався Віктор. — Та ти що? Ось справи, а я навіть і не знав, що у неї такі серйозні проблеми зі здоров’ям. Не далі як сьогодні з нею розмовляв. Вона була бадьора і весела, як завжди.

— Так, так, знаю… Не хоче тебе засмучувати. Світлана теж просила, щоб я тобі нічого не говорив. Ти ж розпереживаєшся, почнеш мамі дзвонити, і її стривожиш. Ось, думав сам впораюся, знайду гроші. Але не виходить. Без тебе ніяк. Та й терміново треба, ти ж розумієш…

— Так, а що з нею? Який діагноз? — знову запитав Віктор, показуючи всім виглядом, що здивований і вражений.

— Я в цьому нічого не розумію. А тільки Світлана сказала, що без дорогих ліків вашій мамі довго не прожити.

— Навіть так? — голосно здивувався Віктор, який годину тому розмовляв з матір’ю і прекрасно знав, що у неї все добре, в тому числі і зі здоров’ям. — Ну тоді я їй сам зараз подзвоню.

— Ні, ні! — злякався Костик. — Ти що? Навіщо знову ранити мою тещу? Ми і так ледве заспокоїли бідну жінку. Вона так плакала, так засмучувалася. Але якщо з лікуванням не зволікати, то все буде добре. Головне, знайти потрібні препарати. Так що, даси мені грошей? Світлана чекає.

— Ні, дорогий зятю. Не дам. І всі ці твої історії — справжня туфта. Я все-таки подзвоню мамі і розповім їй, як ти вже попрощався з нею практично, аби тільки виманити у мене грошей на свої гулянки.

Віктор дістав телефон, нібито збираючись набрати номер матері, а Костик в цей час поп’ятився до дверей, розуміючи, що попався.

Він пішов, не прощаючись і не сказавши більше ні слова. Номер не пройшов. Грошей йому тут більше не дадуть. Доведеться шукати інші джерела.

— Люба моя сестричко, а ти знаєш, що знову придумав твій придуркуватий чоловік? Це взагалі немислимо, до чого його хвора фантазія дійшла! — подзвонив брат молодшій сестричці.

Він докладно описав зворушливу сцену, розіграну Костиком перед шурином.

— Кидай його, поки не пізно. Мені шкода тебе, сестричко. Навіщо тобі такий дурень? Від нього не буде користі. Це не людина, а суттєва порожнеча, — наостанок сказав він Світлані.

— Сама бачу, що помилилася, — сумно відповіла вона.

А незабаром сталася подія, яка остаточно поставила крапку в цьому безглуздому шлюбі.

Якось ближче до вечора Віктору зателефонувала сестра і, схлипуючи, розповіла про те, що на неї зараз у дворі будинку, де вона гуляла з синочком, наїхали страшні типи.

Вони погрожували їй, вимагали повернути борг, який Костик взяв у якоїсь людини, їх боса.

— Твій мужик від нас ховається, але це марно. Так йому і передай, що ви зі своїм малим підете в розхід, якщо він найближчим часом не поверне борг з відсотками, — пригрозили вони Світлані.

— Достукався! — тільки й зміг сказати Віктор.

Чоловік помчав до батьків, де всі разом вирішили на якийсь час відправити Світлану з сином у село до рідні, подалі від гріха. Так і зробили, Віктор сам відвіз туди сестру і племінника.

А незабаром дізналися, що Костика заарештували за якесь шахрайство.

Світлана до цього часу вже подала заяву на розлучення.

Через деякий час їх розлучили, і тепер вся рідня з жахом згадувала той час, коли Світлана жила разом зі своїм чоловіком.

Добре, що все закінчилося так, а не гірше. А Костянтин сам винен — туди йому і дорога. Може, схаменеться.