Свекруха завжди розділяла своїх дітей: дочці хоч зірочку з неба, а син і сам впорається.

Орислава Сергіївна викреслила Віктора, мого чоловіка, з свого життя відразу після нашого весілля. Причини мені невідомі.

Свекруха все робила для доньки. Зовиця ніколи не знала потреби в грошах, бо Орислава Сергіївна все життя на керівних посадах і фінанси в неї були, які вона в Зою вкладала.

Ми ж почали збирати гроші на свій будинок. Чоловік постійно на заробітках, я вдома з синами. Було дуже важко, але ми працювали і вили своє гніздечко.

Коли Зоя йшла заміж, Орислава Сергіївна таке свято влаштувала, що й годі уявити. А весільним подарунком для молодят була квартира в новобудові та відпочинок за кордоном.

Мені так було образливо, що годі й казати. Нам свекруха ніколи й гривні не дала, про онуків теж не згадувала, а тут така розкіш. Віктор нічого на це не говорив, а я вирішила не втручатись.

Ми 20 років будували будинок, на всьому економлячи. Зоя ж в цей час жила на широку ногу.

Коли Орислава Сергіївна вийшла на пенсію і занедужала, то згадала про існування сина.

– Вітю, забери мене до себе. Важко самій себе обслуговувати. А у вас дім із своїм подвір’ям, чисте повітря – просила свекруха.

Віктор погодився і повідомив мені “радісну” новину.

– Мама житиме з нами – заявив чоловік.

– Я проти цього. Вона нам ніколи нічим не допомогла, а все дочці віддавала. Коли ж їй погано, то про тебе згадала. А де ж Зоя? Чим вона таким зайнята, що не може маму доглядати? – питаю.

– Вона зайнята облаштуванням свого салону краси.

– Якого ще салону? Де вона гроші взяла?

– Мама квартиру продала і Зої дала гроші.

Від почутого я скипіла.

– Тобто як гроші давати, то Зої, а як доглядати – то ми. Цього не буде. Кого твоя мама все життя спонсорувала, до тієї нехай і йде. Тим більше Зоїна квартира теж за гроші Орислави Сергіївни куплена.

– Це ж мама… – спробував заперечити Віктор.

Я ж стояла на своєму і свекруху до нас жити не взяла.

Зоя маму, яка їй все життя допомогала, віддала в дім для літніх людей. Віктор їздить навідувати матір і возить деякі продукти й ліки, Зоя і не згадує про її існування.

Я не шкодую, що так вчинила, бо все має бути справедливо.

Як вважаєте я права? Що б ви робили?